Предметная визуализация

Журналисты узнали, сколько в Украине стоят элитные генеральские погоны

Государство тратит на содержание генералов огромные средства, пока украинская армия бедствует. Генерал ТСН.ua В Украине торгуют генеральськимим погонами Украина побила все рекорды по количеству генералов, а купить элитные погоны можно за 100 тысяч долларов. Журналисты программы «Гроші» узнали, как живут украинские «орденоносцы», пока в зоне АТО продолжаются ожесточенные бои и за сколько можно купить престижное звание генерала. Известный волонтер Юрий Бирюков («Феникс») рассказал, что генералы беднейшей армии Европы ни в чем себе не отказывают, а в базовых лагерях для них обустраивают сауны и фитнес-центры.

«У генералов сауны, фитнес-центры… Прямо в базовом лагере. Да, они так живут. У них белые скатерти, красивые офицерские палатки, адъютанты, посыльные… С личной охраной появляются», — сказал «Феникс». Погоны на продажу: сколько стоит стать генералом украинской армии Погоны на продажу: сколько стоит стать генералом украинской армии Живут украинские генералы не хуже олигархов. Журналисты нашли один из их дворцов на трех тысячах квадратных метрах элитной коттеджной зоны под Киевом. За недостроенный особняк просят 3,5 миллиона евро. Стены здания сделаны из элитного немецкого кирпича, на территории есть четыре гаража, две террасы, всего в имении шесть комнат, собственный кабинет, домашний кинотеатр, винный погреб, спортзал, 12-ти метровый бассейн, лифт и собственное бомбоубежище. А еще у владельца элитного поместья есть свое озеро и отдельная баня почти на территории заповедного леса. Как удалось выяснить журналистам, дом оформлен на Олега Яковенко — сына отставного генерала одной из тайных спецслужб Министерства обороны Алексей Семеновича. Такие генералы и на пенсии продолжают получать немалый паек от государства. Один генерал со всеми выплатами обходится государству минимум в 80 тысяч долларов в год. Купить элитные погоны во времена экс-президента Виктора Януковича можно было за 100 тысяч долларов, а во время президентства Виктора Ющенко погоны стоили вдвое дешевле, заявил директор Института трансформации общества Олег Соскин. Как сообщалось ранее, генерал Кульчицкий героически погиб в свой последний день пребывания в зоне АТО.
Джерело: http://ru.tsn.ua/politika/zhurnalisty-uznali-skolko-v-ukraine-stoyat-elitnye-generalskie-pogony-391574.html

Реформи в сфері інформатизації та інформації, які потрібні Україні (оновлюється)

Після Майдану мислення Влади повинно було змінитись. В СРСР головним була держава, а людина — було пилом, який можна було розвіяти по вітру. В ті же системі, до якого прагне суспільство в Україні — все навпаки. Держава призначена для людини і людина — це головне, що є в державі.

В даній статті я спробую якось сформулювати реформи, до яких прагнуть вільні люди України. Звичайно, я напишу про ті реформи, які бачу, як спеціаліст, що працює в певних напрямках і бачить недосконалість в цих напрямках в державі. Звичайно, інші патріоти нашої держави, що працюють в інших напрямках могли би доповнити цю доповідь.

Не потрібно багато тексту та багато часу, щоб сформувати ці реформи. Потрібно одне — реальне бажання влади та народу.

Основні засади реформ

Народ — це головне в Державі. Тобто, кожна людина — це власник держави. І як власник, вона має право знати все про свою власність. Нема таємниць від народу України. Народ України — це об’єднання людей, що мають громадянство України без врахування раси та віросповідання. Громадянин України має ріні права перед іншими громадянами, не залежно від його соціального статусу, раси, або віросповідання. Успіх держави — це успіх кожного громадянина України.
— Державні службовці — це робітники, яких наняли власники країни — народ України. Народ має право прибрати не ефективних робітників, та поставити тих, хто буде добре працювати. Основне завдання державного службовця — це робота над зміценнням та збагаченням Держави та її народу. Збагачення держави відбувається передусім для захисту та збагачення народу України.
— Україна — не боржник. Державний борг цієї держави повинен дорівнювати нулю, або менше нуля. Ми маємо змогу тільки давати в борг, а самі в борг не беремо — цього нам не потрібно. Живемо без боргів, зміцнюємо свої статки. Так жити можна і потрібно!
— Всі багатства держави Україна належать народу (як це вказану в Конституції). В Україні нема короля, який получає надлишок грошей, тому ці гроші розподіляються між громадянами України, або вкладуються в проекти, що цікаві суспільству.
— Всі державні підприємства — це власність держави. Держава зобов’язана показувати в реальному часі (в вигляді зручного веб-інтерфейсу) активи держави (народу), а також стан речей на всіх державних підприємствах та підприємствах з долею держави в свойому капиталі. Веб-системи повинні будуватись на відкритих, безкоштовних технологіях і вартість їх становити — до мільйона гривень. Завдання державних підприємств — заробляти гроші для народу України.
— Україна — правова держава. Всі питання вирішуються правовим шляхом.
— Кожний громадянин України має право захищати свою державу, власність та сім’ю, тому держава проводить навчання всіх чоловіків та жінок військовій справі. Ці навчання проходять в активному режимі на короткий строк та за рахунок державних коштів.

Реформи починаймо з себе

1. Кожна людина, повинна вибрати для себе 10 заповедей Нової України:
https://idtn.corp2.net/10-%D0%B7%D0%B0%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B4%D0%B5%D0%B9-%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B9-%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D0%B8%D0%BD%D1%8B/
«Наш Менталітет» — це неухильне дотримання цих правил, прагнення до кращого.

2. Починаючи реформи, депутати повинні виконати Конституцію: зробити рівні права для всіх громадян України, не залежно від посади, раси, або віросповідання. А це означає, що повинна знятись недоторканість депутатів, суддів всіх рівнів.

3. Якщо політик, або держслужбовець дає неодноразово обіцянки та їх не виконує — він добровільно повинен покинути політику та державну посаду. Не повинно бути такого, як зараз це відбувається з тим же Порошенко:

За не виконані обіцянки потрібно відповідати. Також заборонено давати обіцянки за рахунок Народу, без його згоди. Як це так, Порошенко взяв та пообіцяв золоті гори. А він спитав про це у народа ? Чи згодний Народ за це платити ? Бо все багатство держави — це багатство Народу. А якщо політик дає обіцянки — хай платить з свого карману за них… Політик повинен пам’ятати, що Держава — це не акціонерне товариство одного клану сім’ї президента, а це власність кожного громадянина України!

4. Боротьбу з нелегальними зарплатами потрібно починати з себе.
Як це так, в самій Раді «ходять гроші». Чорні, неоподатковані. Додаткові виплати «від фракцій», плата за голоси та інше. Так це ж і є корупція!!!
Чому помічники депутатів працюють не офіційно у депутата ? Якщо платиться зарплата, то це означає, що людина повинна бути оформлена, з нею повинний бути договір, а з його зарплата — зніматись податки так само, як це робиться на підприємствах. Не подобаються податки — флаг в руки. Робіть такі, щоб подобались всім!

5. Боротьба з хворобою не відбувається довго. Якщо довго — то не правильний підхід!
Реформи не робляться довго! Строк виконання реформ — максимум квартал. Чого тягнути гуму ?

6. Прозорість. Ніяких «колуарів», ніяких домовленостей. В усі місця має право входити народ. Бо народ — це власник держави.

7. Бізнес і влада — це окремі речі. Якщо політик, або державний службовець займається бізнесом, або має власність в будь-яких підприємствах — він повинен негайно звільнитись з посади.

Обмеження інформації

В Україні, з часу СРСР та КДБ склався певний розподіл доступу до інформації. Цей доступ, під впливом ФСБ та зрадницького СБУ, останнім часом ще пожорсткішав. Цю систему потрібно міняти!!!

На даний час, інформація доступ до інформації ділиться таким чином:
— Публічна інформація.
— Інформація для службового користування (ДСК).
— Конфіденційна інформація.
— Секретна інформація.

Законодавство по захисту інформації зроблено так, що інформація ДСК, Конфіденційна та секретна — все це зберігається в секреті. Та до зберігання цієї інформації висуваються особливі умови. Більше того, конфіденційною стала інформація про будь-яку фізичну особу, а це означає, що будь-яка інформація становиться майже секретною :). Маразм! Чому так було ? А тому, що «влада» хотіла приховати все по максимуму, щоб суспільство не могло її контролювати…

Тепер, знова згадаємо, що Народ — це господар держави. Чтому від нього приховується інформація ? Запитання — риторичне.

Розглянемо реформу:

1.Розпустити не потрібний орган, що не виконує свою роботу «Державна служба спеціального зв’язку та захисту інформації» (ДССЗЗІ). Відмінити ліцензування в сфері захисту інформації, відмінити сертифікацію обладнання та програмних засобів для захисту інформації. Відмінити необхідність доказувати правильність реалізації криптографічних алгоритмів розробниками.
Якщо потрібен захист інформації певному державному органу, хай ці органи самі звертаються до виробників і вибирають виконавця, який дасть необхідні гарантії і нема сенсу в контролі цих речей якимось службами.
ДССЗЗІ показав свою не ефективність в зоні АТО не забеспечивши елементарний захист і засоби комунікації бійцям. Тобто получається цей зрадницький та корупційний орган не потрібен ні державі, ні народу…
Майже всі (якщо не всі) нормативні акти з захисту інформації потрібно відміняти.

2. Відміняємо майже всі (якщо не всі) нормативні документи про захист інформації. Відміняємо закон про персональні дані. Він написаний або не спеціалістами, або з ціллю зловживання їм владою та СБУ. Цей закон «відкривав двері» у кожне підприємство для службовців СБУ…

Не інформацію про фізичну особу потрібно захищати — злодії ітак її знайдуть. А зробити такі правоохоронні органи, що захистять від будь-яких бандитів.

3. Кожний громадянин України має право побачити в режимі онлайн через інтернет-сайт без перешкод в удобному вигляді всю інформацію, яка відносилась раніше до:
Публічної, ДСК та Конфіденційної. В цій інформації нема секрету! Її закривали з ціллю сховати статки осіб, що зловживають владою!!!

4. До секретної інформації може потрапляти короткостроково тільки та інформація, доступ до якої може загрожувати безпеці держави.

99% інформації повинно бути відкритою для будь-якого громадянина України в будь-який режим часу в режимі онлайн.

Відкритість інформації — це одна з основних реформ, що потрібно суспільству.
За захистом інформації «влада» приховувала свої злодійські схеми. СБУ та «правоохоронні» органи приховували свої рейдерські атаки. Міноборони — приховували свою злочинну недбалість. Та інше…
Зловживання захистом інформації досягло такого масштабу, що кожне підприємство і кожний громадянин України ставився під кримінальну відповідальність. Тобто, злодії в державній формі могли прийти до кожного та забрати все, розвалити бізнес та вигнати людини з його оселі…

Програмне забезпечення та IT-бізнес

1. В Україні повинна бути повага до інтелектуальної та матеріальної власності громадян України. А це означає, що не можна без підставно відбирати майно. Якщо відбирається — повинно докладно пояснюватись чому а також надаватись право на захист. Без присутності адвоката не можна проводити обшук не залежно ні від чого.
Якщо обшук, або вилучення майна відбувся не правомірно — потрібно, щоб держава та ті, хто вилучав в повному обсязі компенсували всі затрати (як це написано в Конституції України). Компенсували не тільки материальну шкоду, но і моральну!

2. Моральний збиток — це збиток, який повинен досягати великих обсягів. Значно вищих, ніж власність. Моральний збиток повинен підраховуватись, або судом присяжних, або постраждалим.
Зараз же моральний збиток «нічого не стоїть» і завдяки цьому можуть розвалювати бізнеси…

3. Інтелектуальна власність — це сама страшна річ для слідчих та правоохоронців. Бо вона може виглядати, як якийсь накопичувач, але вартість такої власності може досягати мільярдів доларів. Тому, ті, хто вилучає такі речі повинен пам’ятати вартість ризику та не пошкодити інформацію. Якщо ж пошкодили — потрібно, щоб Закон запитував за це по «повній програмі».

4. Держава повинна дбати про ефективність використання інформаційних ресурсів. Вся інформація по державі повинна бути доступна в режимі онлайн будь-якому громадянину України — безперебійно. Інформація повинна передбачати можливість імпорту системами громадян України — для її аналізу і інших системах. Такі системи повінні коштувати не великих грошей, дуже не великих, тому має значення підход до реалізації подібних програм.

По перше, держава потрібна підтримувати відкриті та безкоштовні технології. Бо ці технології дозволяють получити максимальний ефект при мінімальних затратах.
Для реалізації подібних речей не запрошуйте компанії, які спеціалізуються на платному програмному забезпеченні, такі, як Microsoft, Oracle, 1С та інше. Запрошуйте тих, хто реально використовує ці технології!

Сервера та робочі місця в державних органах повинні працювати під управлінням операційної системи Linux. Наприклад, Linux Ubuntu.
Бази даних рекомендується використовувати відкриті для комерційного використання, наприклад, Postgresql.
Офісний пакет — LibreOffice.
Web-сервер — Apache, Nginx.
Програмні мови розробки: PHP, Java, JavaScript.

Всім комерційним продуктам є безкоштовні аналоги. А якщо таких нема — можна зробити! І це факт!

 

Україна до останнього часу вважалась піратською країною. І це тільки тому, що в державі великий рівень корупції та «адміни» «не були готові» використовувати відкриті технології, бо не хотіли вчитись та мали за це деякі гроші… 🙂 Але використання відкритих технологій дозволяє досягти максимальної ліцензійної чистоти.

5. Всі державні системи повинні бути веб-орієнтованими та відкритими. Якщо держава веде облік підприємств, то вона повинна передбачити Безперешкодне внесення до реєстру. Державні системи отримує держава за власні кошти. З українських підприємств та громадян України ні за що не стягуються кошти. Даже в «прихованому» вигляді. Всі затрати на систему показуються в публічному вигляді і кожне підприємство може претендувати на її обслуговування, або розробку. Якщо вартість за обслуговування, або розробку завищена — за це несе відповідальність керівник державного підприємства, або установи.

6. Всі державні системи повинні передбачати безкоштовну інтеграцію з іншими системами та мати відкритий та добре документований протокол обміну інформацією.

Реформа навчання

Громадяни України — це люди, які готові вчитись.

Потрібно передбачити ефективну та швидку систему навчання. Сьогодні є всі можливості для реалізації віддалених курсів навчання. Створення навчальних роликів.

Вчителів інформаційної сфери потрібно постійно перенавчати, а обладнання — оновлювати. Оновлення повинно проходити за не великі кошти та ефективно.

В учбових закладах потрібно навчати перш за все використанню відкритих технологій: Linux, Java, PHP, створенню веб-сторінок та інше.

Реформа армії

Український народ готовий захищати свою країну. І це показала практика. Коли на захист країни встав не Міноборони, а Народ…

Кожний громадянин України повинен раз в рік проходити посилені курси захисту. На яких в активній формі будуть навчені стріляти, тактиці та інше. І це оплачує держава.

Курси повинні проходити 2-3 тижня. Ніякої дідівщини. Керівники підрозділів повинні пам’ятати — що народ України — це головне в країні. Якщо солдати «мерзнуть», то і все керівництво повинно там знаходитись і мерзнути, якщо солдат голодує — то і керівництво рядом з ним голодує…

Ніякої дідівщини! Сучасна підготовка використання сучасної зброї та засобів комунікації! І це корисно для всіх!

Реформа правоохоронних органів

1. Істотне скорочення СБУ. Ця служба повинна займатись тільки тероризмом та контррозвідкою. Інші напрямки — це напрямки, які загрузли в корупції…
2. Ліквідація податкової поліції, УБЕП. Ці органи створені для тиску на бізнес. Але, якщо податки йдуть на користь громадянам, а не в кишеню влади — кожний буде платити добре. І не буде необхідності жорсткого контроля. Проконтролювати можна ітак за допомогою інформаційних систем…

Предметная визуализация

Путін припустився фатальної помилки у відносинах з Китаєм, – аналіз

Головний кремлівський стратег припустився фатальної помилки, порушивши правила міжнародного політичного етикету і знехтувавши попереднім узгодженням свого месиджу із керівництвом Китаю. Відтепер будь-які сподівання Кремля заангажувати Пекін як союзника супроти європейсько-англо-саксонського світу, з метою пом’якшити наслідки економічних санкцій, приречені на невдачу, а разом із нею і шанси Москви на безболісну перемогу в протистоянні Заходу або і на перемогу взагалі.

У своїй псевдопереможній промові з нагоди загарбання Криму, Путін подякував китайському політбюро за начебто надану йому моральну підтримку. А очільник міжнародних відносин Лавров, із притаманною йому ведмежою елегантністю, повідомив, що «оцінки Китаю і Росії стосовно ситуації й розвитку подій в Україні співпадають».

Це була цинічна брехня, а з точки зору міжнародного етикету – ляпас китайському керівництву, адже Пекін не підтримав Кремль, як у випадку зі Сирією, в Європейській Раді Безпеки під час голосування щодо анексії Криму: він демонстративно утримався. А його міністерство закордонних справ заявило, особливо наголосивши: «Китай завжди дотримується принципів невтручання у внутрішні справи будь-якої держави і поважає незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України».

Щоби збагнути справжні відносини між Пекіном і Кремлем, бажано ознайомитись із книгою «Китай: Вовк у світі?» авторства Джорджа Валдена, колишнього британського дипломата, а тепер, уже на пенсії, вільного журналіста. Дипломат Валден був одним із небагатьох представників Заходу, якому було дозволено жити в Китаю в період «культурної революції». Він мав змогу безпосередньо спостерігати, наскільки глибоко дві гілки світового марксизму – радянська і китайська – насправді ворогували одна із одною. І ця ворожнеча допровадила їх аж до межі ядерної війни, яка не відбулася лише завдяки зусиллям західної дипломатії. Як ЦРУ, так і Держдепартамент США, у яких в період правління Мао Дзедуна не було власних достовірних джерел інформації в Китаю, були приголомшені звітом британського дипломата.

Валден пише, що китайці ніколи не пробачать Москві захоплення Східного Сибіру ще у часи царської імперії, бо для них це «втрачені території і можливості». Китайці бажають повернути свою історичну територію і провадять планове етнічне переселення за Амур, що вельми нагадує мексиканську міграційну реконкісту в штати Каліфорнії, Аризони чи Техасу, які були відвойовані у Мексики під час війни 1846-1848 років.

За період зникнення СРСР населення Східного Сибіру скоротилося із 8 мільйонів (1967 рік) до 6,3-5,9 мільйонів осіб, і за цими цифрами проглядаються поселення-примари вздовж усієї Транссибірської магістралі. Росія так і не зуміла скористатися плодами східносибірського освоєння територій. А беручи до уваги фактори низького рівня народжуваності (1,3 дітей у сім’ї), поширеного алкоголізму серед місцевих мешканців та відсутність бажання працювати, населення цих територій, яке іще буде здатне, неминуче «відкотиться» до європейської частини Росії під натиском більш активних і працелюбних китайських переселенців. Питання лише в одному: наскільки швидко «відкотиться» і наскільки мирно?

Джонатан Фенбі, експерт з питань Східної Азії та співзасновник британського бюро досліджень і консалтингу, розповів, що в Раді національної безпеки Китаю є фракція, яка мала намір підтримати Путіна у питанні щодо України, натомість сподіваючись домогтися у нього вигідніших умов постачань газу, корисних копалин та китайського освоєння незаселених російських територій. Проте голова КНР Сі Цзіньпін їх приструнив: для Путіна він пише іншу партитуру.

Ми так і не дізнаємося, принаймні найближчим часом, про що насправді розмовляв Сі Цзіньпін із Бараком Обамою під час зустрічі в Гаазі, але те, що сказав китайський лідер, вочевидь немає нічого спільного з позицією Кремля у міжнародних проблемах. Бен Родс, заступник радника з питань національної безпеки США, був захоплений проведенням цих переговорів, а опісля стверджував, що Росія більше не може покладатися на «свого традиційного союзника».

Путін вирішив, що на міжнародній арені він може поводитися наче тінейджер у пітерській підворітні: одному зробити саєчку, другому дати ляща, а в когось і пульнути з рогатки. Він ставиться до Німеччини як до колишньої радянської маріонетки, до Китаю – з великоросійською пихатістю, а колишні радянські республіки вважає територією московських інтересів, на якій йому дозволено робити все, що заманеться. Однак розуміючи, що як не сьогодні, то завтра доведеться віддати Китаю території, загарбані царською Росією, а можливо і мало заселені простори аж до Уральських гір, Путін вдався до авантюри в Україні, щоби зберегти перед своїми підлеглими бодай видимість могутності. Мовляв, китайцям поступилися, бо так уже історично склалося, чисельна перевага на їхньому боці, зате хохлів знову загнали у кремлівське стійло; згодом заженемо туди ще й інших колишніх рабів. А щоби Захід не надто обурювався кремлівсько-імперськими геополітичною манією, було вирішено застосувати газ як засіб приструнення європейців.

Однак кремлівська кліка прорахувалась: час для авантюри обраний явно не фартовий, а проти газу, як зброї, Захід протиставив вуглеводний аналог – нафту. Окрім того, Європа в себе створила дуже великі запаси газу. Водночас чимало європейських трубопроводів переобладнали для подачі пального в обох напрямках із метою, в разі необхідності, допомогти з блакитним паливом більш вразливим країнам, що мають контракти з Росією. Вісім держав ЄС розмістили у себе термінали LNG для нагромадження запасів зрідженого газу, а Польща і Литва приєднаються до них у поточному році зі своїми терміналами. Європа робить радикальні кроки й у пошуку інших партнерів-постачальників газу, щоб із осені 2015 року позбутися газпромівського менінгіту. А тут іще Україна має твердий намір затвердити норму демонополізації надходження газу в розмірі не більше 30% від одного постачальника. Одним словом, гряде до «Газпрому» велика печаль.

Зіткнувся Кремль зі ще однією дошкульною реальністю: надприбутки нафтового багатства розтрачені, професійні навички інженерно-технічного персоналу атрофовані, промисловість спустошена голландською хворобою (деіндустріалізація країни, що перейшла на експорт одного виду сировини), переоцінкою вагомості валюти в економіці та іншими факторами, вразливо-болючими для великоруского амбіціонізму. Росію вигнали зі «Сімки», Світового Банку, ЄБРР, світової торгівлі зброєю, літаками, зробили парією у «Двадцятці», а в листопаді можуть вигнати і звідтіля. Автомобільна і авіабудівна промисловість – знищені. Будівництво ракетних двигунів і ракет для виведення супутників на орбіту – в занепаді. А в січні 2015 року Росію планують позбавити і членства в ПАРЕ.

Можливо деякі російські фінансові стратеги уже почали усвідомлювати, що глобальні ринки більше зважають на американську комісію з цінних паперів, аніж на російську мілітарну загрозу. Будь-яка санкція проти російського олігарха, пов’язаного з російською компанією, позбавляє цю фірму міжнародного ринку і потенційно провадить її до неминучого дефолту. Отож проблеми у Путіна назрівають не лише на міжнародній арені.

Сьогодні щораз частіше поступають сигнали, що російський істеблішмент усе відвертіше висловлюється проти безперспективної політики Кремля. Еліта і простий люд Росії починають оговтуватися з очманіння від дзвону литавр і шовіністичних промов з нагоди крадіжки Криму. Якщо навесні виконавча і законодавча влада Росії говорили з Україною через губу, або й зовсім не бажали розмовляти, вважаючи українську владу нелегітимною, то тепер уже називають Блок Петра Порошенка своїм партнером. Тільки хто їм тепер повірить?

У своїй політичній кар’єрі Путін «відмочив» велику дурницю напередодні поїздки у Сербію, коли дав інтерв’ю сербській газеті «Політика». Він наголосив, щоби «США подумали, чим загрожує розлад між великими ядерними державами для стабільності у світі і перестали тиснути на Росію». Фактично, не маючи належних аргументів, щоби пояснити світовій спільноті мотивацію своєї військової агресії, він удався до примітивного ядерного шантажу.

Не побачивши очікуваного переляку на обличчях західних лідерів, Путін вибухнув істерикою під час засідання так званого «Валдайського клубу»: або Захід буде перед Москвою тремтіти і співпрацювати, або Москва почне всім дошкульно паскудити, де тільки зможе. А іще нахвалявся, що руский ведмідь буде ходити там, де захоче, і робити те, що йому заманеться і своєї тайги не віддасть. Дивна річ, що великий прихильник історичних романів не взяв до уваги факти минулого, що в разі потреби з тайги ведмедя викурюють, вставляють металеве кільце у ніздрю, дресирують і водять на ярмарки для всенародних оглядин.

Путіну пробачали багато що, особливо довготерпелива фрау Меркель, але не цього разу і не погрози з позиції застосувати нуклеарну зброю. Проект Золотої Орди – Московська Татарія, яка нахабно ототожнює себе із Руссю, – буде закритий, оскільки він став реальною загрозою для усталеного світового порядку. І не виключено, що урочистий церемоніал закриття доручать провести давньому московському партнерові по золотоординській антиєвропейській коаліції – Китаю.

Ярослав Левків, для IA ZIK

Джерело: http://zik.ua/ua/analytics/2014/11/03/putin_prypustyvsya_fatalnoi_pomylky_u_vidnosynah_z_kytaiem__analiz_537145

Ну что россияне? Что бы вы там ни говорили по телевизору, но вот ваше реальное положение сейчас

Итак, внешнеполитические итоги.

С Европой мы разосрались, и, похоже, очень надолго. Если б не наш газ, они б с нашим руководством общались только через автоответчик.

Прибалтика с Россией ничего общего иметь не хочет, потому что брезгует. Украина с нами теперь срать на одном поле не сядет. Молдавию мы тихо душим, запрещая ввоз их фруктов и овощей. Они нас за это так же тихо ненавидят и мечтают о евросоюзе. Белоруссию держим на коротком поводке: чуть что — тоже запрет на ввоз чего-нибудь и амба. Они, сжав зубы, терпят. Привыкли.

Грузия показывает нам фак на американский манер. У них там Норман Фостер автобусные остановки проектирует, и вообще все о’кей.

В Дагестане — ежедневно трупы и тягучий сериал про ликвидацию банды боевиков. Одним словом, конституционный бардак и безвластие.

В Чечне — казарма, где расквартирована вся президентская рать на случай заварухи и возбухания пятой колонны. Пока мы можем платить за их Кайены — они за нас. Платим, конечно, но уже чота ссыкотно.

Китай не хочет затевать с нами ни войны, ни дружбы. Мы их стараемся не пущать, они тихо, не спрашивая разрешения, просачиваются и с вежливой улыбкой занимают господствующие высоты.

Со Штатами — вообще война, хоть и холодная. Канада — это тоже Штаты, поэтому разницы в отношениях — никакой.

С Японией — на ножах. Даже Австралия в нас плюнула бы с удовольствием, если б могла доплюнуть. Южная Корея — в обнимку с Америкой, то есть, против нас. Ближний восток — как рептилия: добра не помнит и в случае чего — укусит без колебаний.

Теперь — друзья. Страны BRICS. Бразилия, Индия, Южная Африка. Ну, какбэ, да. Очевидные лидеры мирового политического процесса и в сфере технологий большие доки. Хороши друзья, ничего не скажешь.

Куба. Шлюха. Хочешь любви — гони монету. Ладно б еще умела что-нибудь, кроме сигар и танцев.

Дальше — неофеодальные Узбекистаны, Кыргызстаны, Казахстаны, Туркменистаны, Азербайджаны… С такими и дружить-то неловко. Приходится закрывать глаза на тамошнее средневековье.

Северная Корея — сюда же. Про Монголию и говорить незачем, она есть только на картах, а в природе ее не существует.

Вот такой расклад.

Внимание, вопрос! Вы довольны результатами четырнадцатилетнего правления Сильного Лидера™?

Росія і бойовики створили 4 нові угруповання з 25 тисяч осіб і потужної техніки

Об’єднані війська російської армії і бойовиків закінчили формування кількох ударних угруповань.

REUTERS

Про це повідомив керівник Центру військово-політичних досліджень «Інформаційний опір» Дмитро Тимчук на своїй сторінці в Facebook.

За його словами, угруповань було сформовано чотири:

Луганське (район Первомайськ-Луганськ-Станиця Луганська);

Горлівсько-Донецьке;

Волновахсько-Тельманівське;

Новоазовське.

«У складі даних угруповань, за оцінками групи «ІС», близько 14-15 тисяч російських найманців і військовослужбовців РФ, а також 10-12 тисяч бойовиків з місцевих бандформувань», — уточнив Тимчук.

Крім того, у складі угруповань 110-115 танків, 250-280 ББМ (бойових броньованих машин) типу БМП, БТР, МТ-ЛБ, 80-100 знарядь ствольної артилерії і установок РСЗВ, близько 500 одиниць автотранспорту (від російських армійських броньованих КамАЗів і паливозаправників до саморобних ган-траків).

Нагадаємо, за минулу добу«найгарячішими» точками в зоні АТО були Старий Айдар (4 обстріли), Кримське і Павлопіль (по 2 обстріли).
Детальніше читайте на УНІАН: http://www.unian.ua/politics/1004286-rosiya-i-boyoviki-stvorili-4-novi-ugrupovannya-z-25-tisyach-osib-i-potujnoji-tehniki.html

Дизайн интерьеров

1 380 381 382 383 384 391