№13505 не набрав голосів: план переходу з 1С та BAS

Команда будує міст від старих програмних систем до сучасної ERP поруч із символічною скринькою для голосування

30 червня 2026 року Верховна Рада не підтримала за основу законопроєкт №13505 про заборону використання та розповсюдження ворожих програмних продуктів і засобів інформатизації. Для ринку це привід поставити незручне запитання: чи має підприємство чекати нового законодавчого поштовху, щоб хоча б описати власну технологічну залежність? Відсутність потрібного рішення парламенту не прибирає старі інтеграції, закриті доробки й ризики непродуманого переходу.

Позиція K2 полягає в тому, що українським технологіям потрібні реальні замовлення, випробування та відповідальна критика. Вони не виростуть від самого заклику підтримувати своє. Водночас бізнесові потрібні зрозумілі функції, вартість, строки та критерії готовності. Саме між цими двома вимогами проходить практичний шлях: від емоційного обурення результатом голосування до конкретного проєкту зміни програмної основи підприємства.

Що відбулося з №13505: факт замість неточного заголовка

За офіційними результатами голосувань, за прийняття №13505 за основу подано 195 голосів. Окремі пропозиції направити його на повторне перше читання та повернути ініціатору на доопрацювання отримали відповідно 200 і 204 голоси. Жодне з цих рішень не було прийняте. Ці числа стосуються різних процедур, тому їх не варто змішувати в одну оцінку підтримки документа.

Картка законопроєкту фіксує реєстрацію 18 липня 2025 року та результат розгляду 30 червня 2026 року: документ відхилено й знято з розгляду. Отже, називати його ухваленим законом або чинною новою забороною некоректно. Первинна публікація K2 емоційно описувала цей результат як провал; для точності предметом такого висловлювання є саме законопроєкт і відповідне парламентське голосування.

У вихідному матеріалі наголошено на запропонованому поетапному переході до 2030 року. Цю згадку слід читати як опис задуму відхиленого документа, а не як автоматично встановлений ним обов’язок для всіх підприємств. Не можна перетворювати пропозицію на чинний строк лише тому, що така дата зручна для презентації про міграцію. Планування переходу потребує окремого розуміння реально застосовних вимог до конкретного замовника.

Відхилення одного проєкту також не означає відсутності інших правил. Для державних інформаційних ресурсів, критичної інфраструктури та окремих систем можуть діяти власні обмеження й процедури. Їх потрібно перевіряти за чинними документами, видом організації та конкретним продуктом. Ця стаття розглядає подію й управлінський вибір бізнесу; вона не встановлює універсального дозволу або універсальної заборони для кожного приватного користувача певної облікової програми.

Чому відкладання регулювання дратує підприємців

У джерелі звучить ширша претензія до державної повільності: суспільство змушене швидко розв’язувати нагальні проблеми, тоді як законодавче оформлення може затягуватися. Автор порівнює програмну незалежність з іншими складними питаннями воєнного часу, зокрема регулюванням зброї. Тут це риторичне порівняння, яке пояснює розчарування, а не аналіз чинного законодавства про зброю чи твердження про повну відсутність відповідних норм.

Бізнесові зрозуміла сама проблема невизначеності. Важко планувати інвестицію, якщо очікування щодо майбутніх правил постійно змінюються. Але невизначеність не робить підготовчу роботу марною. Перелік установлених програм, залежних процесів, договорів і доопрацювань залишається потрібним за різних варіантів регулювання. Таку інвентаризацію можна розпочати до вибору кінцевого постачальника й використати для будь-якого обґрунтованого рішення про модернізацію своєї інформаційної системи.

Законодавчий сигнал міг би впливати на очікування інвесторів і замовників: якщо напрям визначено, легше оцінювати попит на альтернативи та планувати розвиток команд. Проте стійкість українського продукту не повинна залежати тільки від примусового виведення конкурента. Потрібні працездатні модулі, якісний супровід і довіра, підтверджена виконаними задачами. Норма може змінити ринок, але сама не переносить дані й не навчає бухгалтера.

Залежність живе у процесах, навичках та наступних витратах

1С і BAS у вихідній статті розглядаються як проблема технологічної залежності від російської програмної спадщини. Зміна назви продукту сама собою не показує, що змінилися платформа, конфігурації та необхідні компетенції. Для перевірки підприємство повинно встановити, які саме компоненти працюють, хто надає оновлення та на які технології спираються нові доробки. Кольори логотипу не замінюють такого опису.

Економічна механіка залежності видима без припущень про прихований витік у кожній базі. Компанія замовляє новий звіт, інтеграцію або навчання, і наступний процес знову закріплюється в тій самій екосистемі. Накопичені вкладення збільшують складність заміни. Потім ця складність стає аргументом для нових вкладень. Щоб вийти з кола, потрібно визначити, які майбутні роботи вже можна виконувати на іншій технологічній основі.

Робота старої системи є важливим фактом: підприємство не може просто відмовитися від обліку. Проте працездатність сьогодні не дає відповіді про розвиток завтра. Чи можна підтримувати потрібні інтеграції? Чи зрозумілі умови супроводу? Чи доступна команда для зміни процесу? Чи зберігає компанія контроль над даними? Саме такі запитання переводять дискусію з патріотичного гасла в управлінську площину.

Піратська копія не вирішує цієї проблеми. Відсутність законної оплати ліцензії не усуває залежності від конфігурацій, доробок, спеціалістів і способу зберігання інформації. Вона додає власні питання щодо походження файлів, оновлень і правомірності використання. Тому стратегія виходу має описувати заміну процесів та перенесення даних, а не пошук чергового способу залишити стару платформу без формально видимого ліцензійного платежу.

Солідарність 2022 року та менш помітна серверна

Автор згадує, як після початку повномасштабного вторгнення бізнес допомагав обороні, перевозив людей і вантажі, відновлював роботу та підтримував працівників. На цьому тлі його дратує різниця між реакцією на російський товар у магазині й обережністю щодо програмної спадщини. Це моральна оцінка послідовності вибору, а не доказ того, що кожен користувач старої програми має однакові мотиви або можливості переходу.

Відмінність частково пояснюється видимістю. Товар має упаковку й лежить на полиці, а облікова конфігурація прихована всередині процесів. Покупець бачить бренд магазину, але не знає, як оформлюється закупівля або рахується залишок. Саме тому керівництву потрібен внутрішній опис програмного середовища. Необхідність такого опису не зникає через те, що кінцевий споживач ніколи не відкриє адміністративний інтерфейс підприємства.

Справедлива вимога до великої компанії — пояснювати свій технологічний напрям на тому рівні, який не розкриває чутливих деталей. Це може бути мета модернізації, виділений процес або загальний підхід до виходу зі спадщини. Публічність не повинна означати розміщення схем доступу чи внутрішніх баз. Достатньо предметної відповіді про прийняте рішення та відповідальність за його виконання, якщо компанія вирішила комунікувати такий проєкт.

МХП і SAP: приклад серйозного ставлення до трансформації

У власному повідомленні МХП описано програму впровадження SAP для ERP, взаємодії з клієнтами та закупівель. Компанія пов’язує її зі стратегічними задачами й очікуваним економічним результатом; також названо підхід RISE with SAP. Характеристику масштабу трансформації подано як заяву компанії. Це підтверджений приклад готовності бізнесу організовувати великий технологічний проєкт, а не незалежний рейтинг усіх впроваджень регіону.

Цей приклад не є аргументом проти SAP і не доводить, що іншому підприємству потрібне те саме рішення. Вибір міжнародного продукту може відповідати його задачам. Питання K2 інше: чи отримують українські команди можливість пройти настільки ж предметну перевірку на обмеженому процесі? Порівнювати варто функціональність, обсяг робіт, експлуатацію та результат, а не автоматично пов’язувати масштаб бренду з придатністю для кожного замовника.

Не можна переносити бюджет або показники окремого кейсу на інший проєкт без зіставлення умов. У цій статті не стверджується, скільки коштувало конкретне впровадження МХП і наскільки дешевшим був би K2. Для такого висновку потрібні однаковий склад процесів, користувачів, інтеграцій, даних і підтримки. Обґрунтована конкурентність українського продукту має починатися з порівнюваного завдання, а не з вигаданої економії на чужому прикладі.

Запитання до великих брендів не дорівнюють звинуваченню

Джерело прямо звертається до Fozzy Group, «Сільпо», Rozetka, Comfy, «Епіцентру», АТБ, Нової пошти, Kernel, «Метінвесту», ДТЕК, «Київстару», Vodafone і lifecell. Зміст звернення — запропонувати великим замовникам відповідально оцінювати основу своїх процесів та можливість розвитку українських технологій. Сам перелік назв не підтверджує використання кожною компанією 1С або BAS, порушення правил чи здійснення певних платежів.

Конкретний перевірюваний приклад у джерелі стосується TemaBit Fozzy Group. У вакансії «1С Аналітик» від 19 лютого 2026 року роботодавець указував вимоги до знання відповідних конфігурацій. Сторінку позначено неактивною. Це свідчить про зміст конкретного кадрового оголошення на зазначену дату, але не описує весь актуальний ІТ-ландшафт групи й не встановлює, яку систему використовує кожен її бізнес.

Потреба в спеціалісті зі спадщини може бути пов’язана з підтримкою, аналізом, інтеграцією або міграцією. За одним оголошенням неможливо обрати одну з цих версій як доведений факт. Коректне продовження дискусії — запитати про технологічний напрям і план переходу там, де він є предметом публічної комунікації. Професійна розмова має залишати місце для відповіді компанії та уточнення меж висновків.

Український продукт зростає від оплаченої роботи

Заклик дочекатися, поки місцева ERP стане світовим гігантом, приховує проблему джерела розвитку. Функції з’являються через інженерний час, перевірку на реальних процесах, виправлення помилок і супровід користувачів. Якщо замовники не готові давати навіть обмежені оплачувані задачі, продукту складніше накопичувати галузевий досвід. Це аргумент на користь участі бізнесу в розвитку ринку, а не вимога купувати будь-що лише за походженням.

Відповідальна підтримка включає вимогливість. Замовник формулює процес, команда показує реалізацію, користувачі перевіряють результат, а недоліки фіксуються для виправлення. Не потрібно знижувати критерії якості до поблажливої оцінки експерименту. Навпаки, змістовна критика та оплата виконаної роботи створюють умови, у яких українське рішення може ставати сильнішим. Патріотична мотивація корисна, коли супроводжується професійним прийманням та зрозумілими зобов’язаннями сторін.

Безкоштовна демонстрація допомагає ознайомитися з продуктом. Але дослідження складної конфігурації, розробка інтеграції й перенесення даних є роботою, для якої потрібні ресурси. Важливо відрізняти безкоштовний доступ до інтерфейсу від необмеженої безкоштовної праці команди впровадження. Узгоджений бюджет на пілот дозволяє перевірити результат і зберегти можливість відмовитися від масштабування, якщо вимоги замовника не підтверджено на обраному сценарії.

Контракт корисно прив’язувати до перевірюваних результатів. Наприклад, система повинна оформити визначений набір документів, зберегти зв’язки, сформувати звіт і пройти погоджені сценарії відхилень. Така постановка зменшує простір для суперечок про загальну готовність. Вона також допомагає розробнику відокремити дефект від нового побажання, а підприємству — зрозуміти, за яку частину результату воно платить на конкретному етапі проєкту.

Аутсорсинг, власні продукти та роль інвестора

Українські інженери працюють для міжнародних замовників, і цей досвід важливий для галузі. Водночас розвиток власної платформи потребує іншої моделі: створений компонент має підтримуватися, повторно використовуватися та продаватися кільком замовникам. Для цього потрібні не тільки програмісти, а й продуктова відповідальність, документація, підтримка та продажі. Протиставляти ці напрямки як морально правильний і неправильний непродуктивно; варто створювати умови для розвитку обох.

Місцевий замовник може дати продуктовій команді те, чого не замінює абстрактна похвала: конкретний процес, вимоги до навантаження, регулярний зворотний зв’язок і підтверджений результат. Якщо рішення можна описати без розкриття чутливих відомостей, такий досвід допомагає наступним продажам. Але згадка клієнта та оприлюднення кейсу мають спиратися на дозволений обсяг інформації; сам факт контракту не дає права розкривати його внутрішню діяльність.

Від інвестора автор очікує справедливого партнерства: допомоги з ринком, консультаціями, продажами та міжнародним розвитком. Цінність інвестиції не зводиться до отримання контролю за найнижчою оцінкою. Водночас умови капіталу, права сторін і цілі розвитку потребують окремих переговорів. У цій дискусії йдеться про бажану модель співпраці, а не про встановлене зловживання будь-якого конкретного інвестора чи компанії на ринку.

Три різні рішення: власника, ІТ-директора та користувача

Власник підприємства визначає, чи є технологічна незалежність частиною стратегії та які ресурси готовий виділити на перевірку альтернатив. Без цього технічна команда часто залишається між вимогою модернізуватися й забороною змінювати будь-який звичний процес. Чіткий мандат на обмежений пілот допомагає рухатися: мета, відповідальний, бюджет, межі перевірки й рішення, яке буде прийнято після отримання результату, відомі заздалегідь.

ІТ-директор або відповідальний за автоматизацію переводить намір у карту залежностей. Потрібні конфігурації, власні модулі, інтеграції, розклад обмінів, обсяги даних і перелік критичних операцій. Формулювання про історично сформовану систему може пояснювати її походження, але не замінює такого опису. Після інвентаризації стає видно, що можна переносити першочергово, що потребує доробок і які частини мають працювати паралельно на перехідному етапі.

Бухгалтер, комірник, менеджер або керівник ділянки перевіряє результат на своїй повсякденній роботі. Його участь потрібна до фінального запуску, адже технічно успішне перенесення не гарантує зрозумілого робочого місця. Якщо користувач не може завершити документ або пояснити показник звіту, проблему потрібно вирішувати в пілоті. Страх змін зменшується тоді, коли людина бачить відтворюваний сценарій і знає, де отримати допомогу.

Міграція: переносити дані, зберігати знання процесів

Перехід із 1С або BAS включає аналіз довідників, залишків, документів, історії та прикладних правил. Важливо розділити ці завдання: передати записи — не те саме, що відтворити старий розрахунок чи потрібний маршрут погодження. У новій системі частину процесів можна реалізувати інакше, але це рішення потрібно прийняти свідомо разом із відповідальними користувачами. Інакше розбіжність виявиться лише під час реальної роботи підприємства.

Реплікатор K2 можна розглядати як інструмент погодженого перенесення та синхронізації даних. Для конкретного джерела визначають зіставлення об’єктів, перетворення реквізитів, обробку помилок і контроль повторного запуску. Якщо один запис передано двічі, система повинна діяти за визначеним правилом, а не створювати випадковий дубль. Звірка кількостей і змісту є частиною міграції, а не необов’язковою дією після оголошення успішного копіювання.

Паралельна експлуатація має сенс за узгодженого розподілу відповідальності. Команда знає, де вводяться нові операції, яка система є джерелом істини та хто перевіряє розбіжності. Потрібні також умови завершення перехідного періоду: погоджені звіти, підготовлені люди, перевірені інтеграції та доступний супровід. Обіцянка перейти без зупинок потребує підтвердженого плану для конкретного підприємства; її не можна автоматично вивести з наявності інструмента перенесення.

Як зробити перший крок без очікування нового голосування

Почніть з одного процесу, який має визначеного власника та зрозумілий результат. Для торгівлі це може бути рух товару між надходженням і відвантаженням; для сервісу — заявка та виконана робота; для виробництва — погоджений набір матеріалів і облік результату. Умовні дані дозволяють первинно перевірити інтерфейс без перенесення всього робочого масиву. Після демонстрації фіксують потрібні налаштування й доробки перед практичним пілотом.

Розрахунок вартості повинен включати роботу людей, підготовку даних, інтеграції, навчання та супровід поряд із ліцензією або розміщенням. Нульова ціна доступу до хмари не означає нульової вартості складного впровадження. Порівнювати пропозиції потрібно за однаковим складом результату. Якщо один кошторис охоплює готовий процес, а інший лише початковий доступ, різниця сум ще не показує економічної переваги одного рішення над іншим.

Для приймання визначають звичайний сценарій і кілька відхилень: повернення, часткове виконання, виправлення помилки, заборонена дія та повторне передавання даних. Потрібно встановити, які записи виникають, що бачить кожна роль і як пояснюється підсумковий показник. Такий набір перевірок допомагає оцінити продукт за роботою. Після нього власник має предметні підстави погодити масштабування, змінити вимоги або відмовитися від обраного варіанта.

Підтримати мету й перевірити якість конкретного регулювання

Незгода з результатом голосування не дає підстав автоматично приписувати кожному депутату або опоненту документа підтримку російського програмного бізнесу. Для такого висновку потрібні окремі докази мотивів і дій. Можна одночасно підтримувати вихід із небезпечної залежності й вимагати точного механізму її визначення. Професійне обговорення повинно оцінювати формулювання, повноваження, процедури та наслідки, а не підміняти аналіз ярликом щодо всіх незгодних.

В офіційній картці №13505 зазначені зауваження Головного науково-експертного управління та рекомендація головного комітету прийняти документ за основу. Наявність різних висновків сама собою не доводить ні бездоганності, ні непридатності кожної норми. Для подальшого законодавчого процесу важливі відповіді на предметні питання: що саме обмежується, як установлюється зв’язок, як виправляється помилка та що повинен зробити сумлінний користувач під час переходу.

Таке розрізнення посилює аргумент на користь технологічної незалежності. Коли критерії зрозумілі, підприємство може зіставити їх зі своїм середовищем і підготувати перевірюваний план. Коли критерій залишається лише емоційною назвою, виникає простір для довільних трактувань. Тому вимога рішучості до держави має поєднуватися з вимогою правової визначеності. Бізнесові потрібні правила, за якими можна діяти, а не тільки наступна гучна заява про проблему.

Карта залежностей, яку можна перетворити на робочий план

Корисний результат інвентаризації — зв’язок між програмою та процесом. Недостатньо записати назву облікової системи; потрібно вказати, які операції через неї проходять, які дані вона отримує та кому передає. Один і той самий продукт може бути основним середовищем або допоміжним архівом. Від цього залежить склад робіт. Карта має пояснювати роль компонента, щоб наступне рішення спиралося на реальну відповідальність системи.

Для власних доопрацювань визначають призначення, автора або команду супроводу, доступну документацію та критичність. Частина доробок може вже не використовуватися, інша підтримує рідкісну, але важливу операцію. Переносити все без аналізу означає відтворювати накопичені суперечності; відкинути все означає ризикувати потрібним знанням. Обговорення з власником процесу допомагає вирішити, що зберегти, що спростити та що перевірити в новому прикладному рішенні перед запуском.

Для інтеграцій фіксують напрямок обміну, склад записів, періодичність і спосіб виявлення помилок. Якщо зовнішня система чекає на певний формат, заміна ERP не повинна залишити цей зв’язок без відповідального. Після опису можна розподілити роботи за черговістю та перевірити окремий обмін на умовних даних. Це невидима для рекламної презентації частина переходу, проте саме вона часто визначає, чи збережеться нормальна щоденна робота підприємства.

Рішення про пілот має завершуватися наступним рішенням

На початку варто узгодити, які результати дадуть підставу розширювати впровадження. Якщо пілот перевіряє складський процес, прийнятним результатом можуть бути правильно оформлені рухи, пояснювані залишки й виконані дії потрібними ролями. Для іншого процесу критерії будуть іншими. Головне, щоб учасники однаково розуміли завершення етапу. Інакше демонстрація може закінчитися похвалою без відповіді, що підприємство робить далі та хто за це відповідає.

Негативний результат також корисний, якщо його зафіксовано точно. Може виявитися, що певний звіт потребує доробки, обсяг інтеграції більший або користувацький сценарій сформульовано неправильно. Це не привід приховувати висновки чи автоматично оголошувати непридатною всю українську галузь. Команда й замовник вирішують, чи виправляти виявлений розрив, змінити межу пілоту або обрати інше рішення. Професійна довіра включає можливість чесно назвати недостатньо підтверджену функцію.

Позитивний результат не означає готовності всього підприємства до одночасного запуску. Наступний етап може включати більший обсяг даних, нові ролі, ще одну інтеграцію або інший майданчик. Для нього знову потрібні межі й відповідальні. Послідовність дозволяє накопичувати досвід без обіцянки, що перший успішний документ автоматично підтвердив усі складні випадки, які виникали в старій конфігурації протягом багатьох років її розвитку та експлуатації.

Що означає справедливий запит до постачальника

Українській команді варто поставити ті самі суттєві питання, що й міжнародному інтегратору. Який склад результату входить у пропозицію? Де видно межу між стандартним модулем і спеціальною розробкою? Хто супроводжує зміни? Які умови оновлень і доступу до потрібних матеріалів? Відповіді дозволяють обговорювати повну модель співпраці. Саме так підтримка місцевого продукту залишається відповідальним рішенням, а не заміною професійного відбору емоційною симпатією до походження.

Постачальник, зі свого боку, має право вимагати визначеної участі замовника. Якщо ніхто не підтверджує дані, не відповідає на питання й не приймає сценарії, розробка втрачає предмет. У плані потрібні представники бізнес-процесів, доступний час для перевірки та порядок узгодження змін. Це не перекладання технічної роботи на користувача. Це спосіб отримати рішення, яке відповідає реальній діяльності підприємства, а не припущенням зовнішньої команди.

Так формується ринок, де технологічна незалежність має практичний зміст. Власник дає мандат і ресурси, користувачі — предметне знання, розробники — перевірюваний інструмент, партнери — впровадження та підтримку. Відповідальність розподіляється між учасниками, замість очікування, що її повністю візьме закон або одна програмна компанія. Результат можна побачити в прийнятій роботі, підготовлених людях і зрозумілому плані наступних змін, а не лише в патріотичному формулюванні презентації.

Окрема перевірка стосується очікувань від першого запуску. Якщо замовник одночасно вимагає повторити десятиліття власних доробок, змінити архітектуру та скоротити строк, ці вимоги потрібно зіставити з ресурсами. У плані варто відділити необхідне для початку роботи від наступного розвитку. Така розмова однаково потрібна для українського та міжнародного продукту. Вона допомагає не перетворювати підтримку місцевої команди на очікування необмеженого обсягу за мінімальну оплату.

Корисно також погодити, що саме вважається збереженим знанням підприємства. Іноді цінність старої доробки полягає в правилі розрахунку або винятку, який ніде не описано. Його потрібно зафіксувати словами, прикладами та очікуваним результатом. Після цього можна обрати нову реалізацію. Відмова від російської технологічної основи не повинна означати втрату власного досвіду компанії, який накопичували її бухгалтери, аналітики, виробничі спеціалісти та керівники під час щоденної роботи.

Саме такий підхід робить міграцію інвестицією у власну керованість. Підприємство отримує не лише інший екран, а й опис важливих правил, визначених відповідальних та перевірювані сценарії. Навіть якщо остаточний вибір продукту зміниться, ця підготовка залишиться корисною основою для подальшої автоматизації й професійного обговорення наступного проєкту з будь-якою відповідальною командою впровадження.

Сильна альтернатива потребує ринку, а не поблажливості

Головна вимога автора до українського бізнесу залишається актуальною як управлінська позиція: не перекладати всю відповідальність за розвиток власних технологій на парламент або програмістів. Замовник впливає на ринок вибором наступного проєкту. Він може вимагати перевірки українського рішення поряд із міжнародними, давати чесний зворотний зв’язок і оплачувати погоджену роботу. Так підтримка перетворюється на економічну дію, яку можна виміряти виконаним результатом.

Це не вимога гарантувати перемогу конкретного продукту в кожній закупівлі. Сильний місцевий ринок передбачає конкуренцію, право відмовитися та відповідальність постачальника. K2 має доводити придатність функціями й супроводом так само, як інші учасники. Але відсутність автоматичної перемоги не повинна означати автоматичного виключення української команди до початку перевірки. Саме можливість професійно змагатися дає продуктам простір для розвитку.

Після невдалого голосування можливі два управлінські наслідки. Перший — відкласти навіть інвентаризацію до наступної новини. Другий — використати час для підготовки даних, аналізу процесів і перевірки обмеженого сценарію. Авторська позиція K2 підтримує другий шлях. Законодавчий процес може тривати своїм порядком, а підприємство вже матиме точніший опис залежностей і кращі підстави для наступного технологічного рішення без поспіху та вигаданих гарантій.

K2 Platform — заміна 1С та BAS

K2 Platform — українська заміна платформи 1С та платформи BAS. Вона дає технологічну основу для розвитку прикладних рішень під задачі підприємства. K2 ERP — українська заміна 1С ERP, бухгалтерських рішень 1С, BAS ERP та бухгалтерських рішень BAS. Комплекс K2 ERP побудований на K2 Platform; готовність потрібних модулів, спеціальних правил і звітів перевіряють у конкретному проєкті, без припущення про автоматичну тотожність будь-якій старій конфігурації.

Ознайомитися з інтерфейсом можна у безкоштовній хмарі K2 на дозволених демонстраційних даних. Матеріали про продукт доступні на erp.kyiv.ua, технічні пояснення — у базі знань, інформація для обговорення проєкту — на corp2.eu. Наступний практичний крок — принести одну задачу, перелік потрібних операцій та критерії результату: саме так намір підтримати українське стає перевірюваною роботою.

Залишити відповідь