Про причини девальвації гривні, роль російських банків у дестабілізації фінансового ринку і банкрутство української політичної еліти розказує фінансовий експерт Андрій Новак Економіст каже, що пік девальвації ми вже пройшли. Далі можна очікувати стабілізації курсу. Можливо, навіть повернення до задекларованої урядом і Нацбанком позиції 21,7. Хоч зробити це буде складно. Після такого “злету” девальвації валюта зазвичай зміцнюється на декілька відсотків, не більше. Навіть якщо зупинимося на позначці 25, буде добре.Відставка глави Нацбанку може заспокоїти панічні настрої у населення і бізнесу?
– Сам факт відставки неефективного керівника дасть ринку позитивний сигнал. Щонайменше на декілька днів все завмре в очікуванні добрих змін. Зараз м’яч на боці трьох осіб – прем’єр-міністра, голови Центробанку та президента. Якщо в кадровій політиці вдасться відійти від принципів квотності й політичної доцільності, ситуацію можна нормалізувати.
Нацбанк узагалі має важелі впливу на ситуацію? Чи всім рулить уряд?
– Відповідальність за девальвацію рівно 50 на 50 лежить на уряді і на НБУ. Ви помітили, що відколи почалася різка девальвація, прем’єр весь час відмовчувався? Очевидно, що провину за дестабілізацію Арсеній Яценюк вирішив звалити на голову НБУ. Це неправильно. Думаю, що наслідком нинішньої кризи має стати відставка обох.
Назвіть головні помилки пані Гонтарєвої.
– Заради об’єктивності скажу, що різка девальвація почалася за попереднього керівника НБУ. Але і старе, й нинішнє керівництво допускало однакові помилки. Власне, вони робили все з точністю до навпаки. При перших ознаках девальвації НБУ не вжив жорстких адміністративних заходів проти банків, які здійснювали спекуляції на ринку. Окрім як у банках, іноземну валюту валютчикам більше взяти ніде. Років 15, як ми забули про них – і раптом вони з’явилися по всій країні. Нацбанк був зобов’язаний призупинити ліцензії банків, які через чорний хід виводили гроші на ринок. Або продавали валюту за завищеним курсом. Їхні власники мали відчути, що можуть втратити все.
Натомість, НБУ продавав певним банкам валюту за нижчим курсом, а далі вони збували її втридорога. Я можу назвати і банк “Михайлівський”, який належить “сім’ї” Януковича. І “Міжнародний інвестиційний банк” президента Порошенка, який чомусь в умовах кризи відчутно нарощує свої активи. Погодьтеся, це викликає багато запитань. У країні – війна, а власники двох десятків банків збагатилися на мільярди. Як у народній мудрості: кому війна – а кому мать родна.
Крім того, рефінансування НБУ не можна здійснювати публічно. Перш ніж давати гроші, слід було виробити критерії: кому, чому і яку суму давати. Не можна рефінансувати хворі чи мертві банки. Їх виставляють на продаж. При цьому очільникам НБУ слід було вживати саме слово “продаж”, а не “ліквідація”. Якщо регулятор говорить про ліквідацію, якою буде реакція вкладників? Звісно, люди миттєво побіжать знімати свої вклади. І після цього продавати вже буде нічого!
Чим лише не керував нинішній глава уряду Арсеній Яценюк! І МЗС, і Верховною Радою, і Нацбанком. Отже, людина наче й талановита. Але він , власне, став прем’єр-міністром?
– Я не люблю переходити на особи. Але якщо ви запитали, скажу. Прем’єр і справді побував на всіх можливих найвищих державних посадах. І ніде не показав жодного результату. Нинішній уряд не здійснює реформ. У ліпшому випадку імітує, в гіршому – діє з точністю до навпаки. Замість дерегуляції, ліквідації зайвих державних органів вони створюють купу всіляких бюро, агенцій, комісій і комітетів. Нинішній бюджет зацентралізований навіть більше, ніж це було за уряду Миколи Азарова. Я не повірю, що в країні нема фахівців, які могли би підказати голові НБУ, прем’єру, президенту, як правильно діяти в цій ситуації. На жаль, за 24 роки Україна так і не виробила власної моделі економічного розвитку. Наш політикум ніколи і не намагався щось таке пропонувати. Хіба що перед виборами, але після них усі програмні заяви швидко забувалися. Нинішні урядовці є творцями старих корупційних схем. Вони з цієї системи годуються, жирують. І змінювати її вони не хочуть.
Міністри-іноземці впливають на політику уряду?
– Запрошення іноземців виявилося спекулятивним, популістським механізмом. Це нагадує використання у Верховній Раді активістів, журналістів і батальйонщиків. Суспільство цього вимагало, тому лідери старих політичних сил просто записали в свої списки по активісту, журналісту й батальйонщику. Далі виникла наступна тема – іноземці. Вирішили: а давайте, вони і нам щось реформують. Цей механізм не спрацює, бо всі запрошені прийняті в стару гнилу систему, в якій вони розчиняться. Це від початку було очевидно. Але треба було перевірити на власному чолі, стати на ті самі граблі – щоб зрозуміти, що без зміни політичної, економічної, бюджетної, грошово-кредитної системи нічого не зміниться. Та й, за старою традицією, в Україні міністри майже нічого не вирішують. Вони є лише виконавцями управлінських рішень прем’єра чи президента.
Зараз суспільство опинилося в певній пастці. Зрозуміло, що в умовах зовнішньої агресії не можна розхитувати політичну ситуацію. Цією пасткою владний політикум майстерно користується. Спекулює на валютному ринку. Дерибанить держбюджет, особливо в сфері безпеки і оборони. Витрати на нацбезпеку зросли у 5 разів, та наша армія цього не відчула. Її забезпечують волонтери, а не держава. Куди поділася цільова допомога, надана урядами багатьох країн на нашу оборону? Цю ситуацію можна виправити лише на виборах. Найближчі, місцеві мають відбутися восени. Тоді люди винесуть цій владі вже не попередження, а вирок. А для цього потрібно, щоб громадські обрганізації об’єднувались у нові політичні сили. Якщо цього не станеться, людям доведеться знову голосувати за старих перефарбованих політиків.
При владі залишилися колишні комуністи й комсомольці, які мають комплекс перед Кремлем. Або напряму залежать від нього. Частину українських політиків Москва просто фінансує. Ці люди не можуть і не хочуть здійснювати стратегію національних інтересів. Якщо не перемогти цей корупційний політикум, то й зовнішню агресію ми можемо не зупинити. Хоч весь світ допомагає Україні фінансово, дипломатично, політично і вже навіть зброєю. Але внутрішній ворог все це проїдає, перемелює без користі для країни.
Урядовці винуватять в усіх економічних проблемах війну.
– До початку російської агресії долар коштував 8 гривень. З урахуванням анексії Криму й бойових дій на Сході курс мав би упасти максимум на кілька позицій, до 9-10 гривень за долар. Решта – це лише масштабні валютні спекуляції.
Економічних підстав для критичної девальвації нема. За підсумками минулого року Україна вперше досягла позитивного торговельне експортно-імпортного сальдо. Не тому що зробили в економіці щось геніальне, а за рахунок різкого скорочення імпорту російських енергоносіїв. Уперше за років 7 наш торговий баланс вийшов на плюс 1 млрд доларів. Ще приблизно стільки ж надійшло від торгівлі. Також Україна отримала 9 млрд доларів кредитів від МВФ, Європейського і Світового банків, урядів різних країн. При цьому НБУ використав 10 млрд доларів золотовалютних резервів. Куди поділися всі ці гроші? Яку бодай одну економічну проблему з їх допомогою вирішила влада?
Зараз обговорюють те, як НБУ рефінансував різні банки. Зокрема, підтримку отримали й такі системні банки як “Приват”, і дрібніші.
– Є дві групи банків. Одна – дрібні, створені під певні схеми або потоки. Приміром, чиновник є керівником митниці або керівником державної монополії. Використовуючи корупційну схему, він створює собі банчик – і працює. Банку він не розширює, не формує широкого кредитного портфелю, не мінімізує ризиків. Лише відкриває відділення, щоб, використовуючи своє становище, набрати якомога більше вкладів. Такі банки, створені під потоки і схеми, – найризикованіші.
А є група повноцінних банків. Вони мають широкий кредитний портфель, інвестують в різні сфери економіки. Їх НБУ повинен підтримувати. У країні стався би колапс, якби вони через відтік депозитів виявилися неплатоспроможними. За 10 місяців регулятор видав “Привату” понад 20 млрд гривень рефінансування. Зважаючи на його масштаби, сума більш-менш адекватна. Сподіваюся, що перша двадцятка українських банків в умовах кризи оздоровляться і встоять. Стратегічно в банківській системі зараз відбуваються корисні процеси. Ми позбавляємось мертвих та напівмертвих банків. Залишаться найуспішніші, які створять фундамент для нової банківської системи України.
Російські банки причетні до дестабілізації гривні?
– Ще наприкінці 2013 року я говорив, що такий ризик існує. Російські банки займають майже 20% нашого ринку, це дуже високий показник. Вони не без задоволення підживлювали девальвацію гривні, навіть в ущерб собі. Виставляючи на продаж іноземну валюту за завищеними цінами, провокували паніку. Фінансовий ринок дуже чутливий, бо має справу з грошима. Як тільки з’являється якийсь деструктив, перша реакція – бігти забирати гроші. Тим паче, якщо українська влада не демонструє ні впевненості, ні логіки дій. Це гібридна війна. У ній є інформаційна складова, економічна, дипломатична. І лише остання стадія – прямі військові дії.
Цьому можна було запобігти?
– У комп’ютері Нацбанку є рух коштів по кожному банку, що діє в Україні. Все легко можна було відстежити на рівні й НБУ, і СБУ. Але на перших етапах девальвації жодної реакції не було. Бо для людей з високими статками на першому, другому і третьому місці – власний бізнес-інтерес. У них повністю змінена психологія. Вони конкурують не за порятунок держави, а за те – хто вищий у списку “Форбс”. Інтереси держави, людей для них – то таке. Єдиний предмет гордості: у кого дорожчий годинник, більший маєток, кращий літак і яхта.
Гадаєте, навіть олігарху Віктору Пінчуку, який створив у Києві відомий арт-центр, про це йдеться?
– Всі спортивні, мистецькі, культурні проекти є лише соціальним реверансом у бік суспільства. Просто у Віктора Пінчука цей вибір не на користь футболу, до якого він, напевно, байдужий – а на користь мистецтва.
Дайте кілька корисних порад нашим читачам.
– Пік девальвації вже в минулому. Ринок ще може трохи лихоманити, а тоді валюта стабілізується на позначці 22-28 гривень за долар. Не раджу скуповувати іноземну валюту. Тут як на біржі: якщо ви не фахівець, то програєте. Не варто купувати в супермаркетах і магазинах непотрібні товари чи продукти. Зараз ми не лише на піку девальвації, а й на піку цін. Виробники й торговці намагаються використати паніку, намагаючись якнайбільше заробити. Продовольчої проблеми в Україні нема, продуктів удосталь. Та знову може повторитися стара історія з гречкою, коли люди її розмели по 30 гривень, а тоді ціна опустилася до 8 грн за кілограм.
