Особливості національного оборонпрому: жодного фахового керівника
Про кадрову політику чинної влади можна говорити багато. Та одна справа, коли це – губернатори, керівники підприємств. Але в умовах війни така галузь, як оборонна промисловість, погодьтеся, має бути “на висоті”. Втім, як показує практика, в нашій державі це далеко не так…
Факти злодійства, корупції та злочинної недбалості в структурі військової промисловості України стали занадто очевидними, наші втрати на фронті від нестачі або ж військової техніки, що постійно виходить із ладу, перевищили адекватне їх сприйняття, а абсолютна бездіяльність президента, СБУ та ДП викликає все більше здивування, якщо не сказати більше – починаючи з минулого року за фактами розкрадання та іншим цікавим моментам, що відбувається в Укроборонпромі, заведено більше 50 кримінальних справ, але при цьому жоден чиновник навіть у СІЗО не сидить, не кажучи вже про доведення справи до суду і отримання хоч кимось реального терміну.
Єдиною істотною проблемою є те, що наш президент раптом вирішив поставити гриф “Цілком таємно” абсолютно на всій документації, пов’язаній із роботою такого стратегічного концерну, як Укроборонпром.
Почнемо з головного: керівництво. Жоден із очільників “Укроборонпрому” не має фахової освіти чи бодай-якого досвіду роботи у подібній сфері. Дивно. У критичний для держави воєнний час Порошенко призначає керувати згаданим концерном… команду своїх друзів з Херсона, які абсолютно не розуміються на військовій сфері.
Про відбір на конкурсній основі мова ніколи не велася. Більш того, більшість нових менеджерів мають давні дружні або ж родинні зв’язки з генеральним директором концерну Романовим або ж «смотрящим» від Порошенка, роль якого в концерні успішно грає Свинарчук-Гладковський – давній бізнес-партнер Порошенка. Окремі особистості взагалі були раніше судимі за розкрадання бюджетних коштів із забороною обіймати керівні посади. Також є й такі, які стоять на обліку в СБУ за підозрою в сепаратизмі ще з березня 2014 року.
Далі по суті. Генеральний директор концерну «Укроборонпром» – Романов Роман Анатолійович, у вузьких колах більш відомий під позивним “Рома-з-Укроборонпрому”. Родом з Херсона, за освітою педагог-фізик. Має досвід роботи директором автосалону в Херсоні та керівником штабу Порошенка в Херсонській області.
Його перший зам – Пінькас Сергій Володимирович, земляк Романова. Свого часу очолював комунальне підприємство з вивозу сміття в Херсоні, пізніше був заступником мера Цурюпинська з питань ЖКГ.
28-річний (!) фармацевт Денис Гурак в “Укроборонпромі” опікується… зовнішньо-економічною діяльністю. Батько Дениса є старим другом згаданого вище Свинарчука.
Директор департаменту з нагляду та фінансово-господарської діяльності концерну – Херувимов Артур Володимирович. Вгадайте звідки родом. Закінчив Херсонський аграрний університет. У 2009 році притягувався до відповідальності за ухилення від сплати податків.
Директори трьох найбільших бронетанкових заводів України, як виявилося, теж мало знаються на військовій справі. Директор Житомирського бронетанкового заводу Михайло Мосін теж родом із Херсона. Був директором тролейбусного депо. 6 жовтня 2014 був засуджений за відмивання коштів цього підприємства з позбавленням права обіймати керівні посади, але був звільнений за амністією.
Директори Київського та Харківського бронетанкових заводів у тому ж таки Херсоні були керівниками підприємств, що займалися виготовленням та продажем автомобілів. Які, до речі, є однією із сфер, у яких є інтереси Порошенка. Відтак директор Харківського БТЗ Віктор Козонак є колишнім директором херсонського автомобільного заводу «Анто-Рус», що входить до автохолдингу президента.
Та найбільш одіозна постать – це директор ДП «Зоря – Машпроект» – Костянтин Картошкін. З 2009-го по липень 2014 працював директором ПАТ «Севастопольський морський завод», власником якого був Порошенко. Картошкін давно відомий своїми проросійськими поглядами – з початком окупації Криму неодноразово висловлював свою позицію щодо підтримки анексії, в тому числі і на загальних зборах підприємства. Більш того, виступив з ініціативою націоналізації підприємства на користь міста Севастополя, що окупаційна влада Криму і здійснила.
Висновки робіть самі…
Іван Розбаш