“Події в Мукачевому розділили українське суспільство” – політолог

У прикордонному Мукачевому відбулася перестрілка між бійцями “Правого сектора” і міліцією. Бійці були блоковані, а в місто стягнуті сили спецназу і Нацгвардії. Першопричиною подій у місті міг стати конфлікт між одіозним депутатом Михайлом Ланьо та бійцями “Правого сектора” через контрабанду.

– Події в Мукачево не треба розглядати тільки в контексті збройного протистояння “Правого сектора” та правоохоронців, – про це для “Знай” говорить політолог Михайло Басараб.

– Як зрозуміти події, що відбулись в Мукачево?

– Думаю, це дещо більше за прості розбірки. Є набагато глибші і складніші обставини, в яких відбуваються ці події. Контрабанда цигарок – те, що на поверхні. Події схожі на мукачевські можуть відбутись будь-де. Проблема номер один – тотальна корупція. Друга проблема – небажання найвищої влади покласти край корупційним схемам, якими країна живе вже понад 20 років. Люди вимагали цього під час Майдану.

– Хто несе відповідальність?

– Не варто зациклюватися лише на конкретних винуватцях мукачівського конфлікту. Якщо глянути на ситуацію у ширшому контексті, то президент Порошенко несе найбільшу відповідальність. Те, що відбулось в Мукачевому є наслідком відсутності ефективної боротьби з корупцією, реформування правоохоронних органів і системи правосуддя. У нас повна неспроможність державного апарату в питання корупції і злочинності. Це створює вакуум, який ніколи не буде порожній. Ті сфери життя, які держава не може ефективно регулювати рано чи пізно почнуть контролювати інші гравці. Але чому апелюємо саме до президента? Бо в рейтингу пріоритетів президента корупція мала би бути на першому місці. Якби не було конфлікту в Мукачевому, схожа сутичка могла б виникнути десь в Одесі чи Києві.

– З одного боку, президент робить часом дуже прогресивні кадрові призначення. З іншого – ми констатуємо живучість корупційних потоків. Як це пояснити?

– Думаю, поодинокі прогресивні призначення відбуваються не так завдяки, як всупереч волі президента. Не виключаю наполегливе прохання про це від західних партнерів. Можливо, це фасадний прийом – коли призначення не здатні зламати систему, але дає їй потрібний імідж для самозбереження. Так само й гучно заявлені реформи. У мене враження, що ці призначення проводять з ювелірною обережністю, аби лишень не порушити сталий баланс інтересів еліт.