Із ГПУ зараз масово вивозять цінні речі, як із «Межигір’я» – Андрій Левус


Гості передачі «Ваша Свобода»: народні депутати Андрій Левус, голова підкомітету з питань державної безпеки Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони, та Олена Сотник, секретар парламентського Комітету з питань європейської інтеграції.

Віталій Портников: Поговоримо сьогодні про ті події, які відбуваються навіть не навколо, а в самій ГПУ. Що це: початок самоочищення чи якісь прояви внутрішнього відомчого конфлікту?

Перед тим, як ми розпочнемо нашу розмову, подивимося про те, як розгорталися події, про те, як було затримано двох високопосадовців Генпрокуратури України, яких звинувачують у хабарництві. Подробиці цієї історії розповість вам Андрій Кузнецов.


– Так все ж таки що це, шановні гості?

Андрій Левус: Насправді ситуація, яка є в ГПУ, це не є секрет, те, що відбувається.  Ми зверталися, можливо, десятки разів і разів з п’ять були в Гузира з приводу діяльності Бойка, Бакуліна, Льовочкіна, Фірташа, Єремеєва, всіх інших. Завжди для нас були такі дитячі відповіді, відмовки, які завжди підштовхували тільки до одного висновку: власне, ГПУ і покриває всю цю діяльність цих усіх товаришів олігархів.

Відповідно, крім того, знаєте про великий скандал, про який неодноразово говорив В’ячеслав Константіновський, про те, що ГПУ вимагала великого хабара у розмірі 3 мільйонів гривень з підприємців. І початок цієї спецоперації фактично бере початок якраз у цій справі, коли до цього підприємця звернулися  черговий раз про те, що необхідно дати великий хабар ГПУ.

Діяли на грані фолу. Якби йшло по звичній схемі, ніхто не був би затриманий

Давід Сакварелідзе відгукнувся на цю ситуацію. І досить швидко відреагував. Треба віддати належне і СБУ, що була швидка реакція. І тільки завдяки тому, що діяли на грані фолу, що діяли на грані того, що може бути зараз використана або хотіли використати деякі чиновники ГПУ, що в незаконний спосіб були проведені обшуки (так аргументується другою стороною), було взято цих хабарників і вилучені великі суми коштів.

Якщо би це йшло по звичній схемі, повірте мені, нічого не було би виявлено, ніхто не був би затриманий і заарештований.

– Пан Андрій сам говорить, що це незвична схема і доводиться йти на порушення…

Андрій Левус: Формально порушення не було.

Олена Сотник: Формального порушення Кримінально-процесуального кодексу немає.

– Але навіть не в тому справа, а в тому, що люди, які точно знають, що до них ніхто не може прийти до кабінету, у цьому кабінеті можуть дозволити собі все, що завгодно. І сьогодні! От у чому проблема.

Олена Сотник: Я на місці Давіда перш, ніж почати реформувати місцеві прокуратури, потрусила б усі місцеві прокуратури. Ми знайдемо,  я думаю, там дуже багато чого цікавого. Нам вистачить, щоб погасити, напевне, зовнішній борг України.

А що стосується того, що відбувається. Давід не просто нове обличчя, він зовсім інший. І він явно відрізняється від того керівництва ГПУ, яке є. Службу по внутрішньому розслідуванню, яку на сьогоднішній день він очолює, я думаю, що воно дуже непросто далося. Якби не рішення президента про створення цієї служби, ніколи і ніхто всередині ГПУ не дозволив би створити такий орган. І більше того, я впевнена, що така спецоперація, принаймні для цих найвищих посадових осіб ГПУ, не пройшла б.

ГПУ і прокуратура взагалі – це у більшості своїй корупціонери, треба голими руками брати

Але це питання, я думаю, з одного боку, на грані фолу, а з іншого боку, у нього не було інших варіантів. Якби він не зробив таку показову операцію, якби цю показову операцію не підтримало СБУ, якби не було оперативного реагування, то ми ніколи з вами як суспільство не отримали б явних доказів того, що ГПУ і прокуратура взагалі – це у більшості своїй корупціонери, яких просто треба таким чином, голими руками, несподівано брати і доводити суспільству, що необхідні зміни, необхідна різка очистка і очищення.

Якби Сакварелідзе почав з кадрової політики, кадри змінилися б на 10%, залишилися на всіх старих схемах. У нього є повний карт-бланш

Тому що, якби він (Сакварелідзе – ред.) почав з кадрової політики, то йому просто перекрили б усі ці процеси, а ми в результаті отримали якісь формальні зміни – кадри змінилися б на 10%, а всі старі залишилися б на  старих схемах. А так він підірвав остаточно довіру і довів, що не можна довіряти старим, тепер у нього є повний карт-бланш, я вважаю, що суспільство у цьому має його підтримати – замінити на нових.

– Мені ця історія якраз не видається такою позитивною, тому що вона просто продемонструвала, наскільки там, у цій Авгієвій стайні,  наскільки вони не те що не розчищені, там ніякого Сакварелідзе не вистачить. Потрібно було, щоб сам кадровий склад цих відомств був готовий змінюватися, а не щоб він змінювався, тому що хтось прийде до кабінету.

Олена Сотник: Я думаю, що кадровий склад не готовий змінюватися. Саме те, про я кажу, там треба змінювати людей, а не змінювати підходи тих, хто на сьогоднішній день, на жаль, є.

Наприклад, візьмімо того ж зараз в.о. генпрокурора, першого заступника Гузира. Дуже багато питань, наприклад, по якості подань по Клюєву. Мало хто звернув на це увагу, але коли перший раз подавався, до речі, він усе це представляв у парламенті, тоді він також був в.о., що спочатку по Клюєву подавали по якомусь там енергетичному контракту, отриманню преференцій, нібито кабмінівські справи, де дуже складно було обґрунтувати і довести саме його вплив, а потім, коли вже подавали на арешт, друге подання, то вже в поданні на арешт було «Межигір’я». Дуже конкретні факти,  тут навіть не треба доводити, бо всі про це знали. Це була його офіційна заява річної давності, можна її знайти в інтернеті і  на всіх ресурсах.

Питання до Гузира: чому відразу не подали по тій справі, по якій його можна було затримувати прямо в залі Верховної Ради? І чому тоді не подавалося на його арешт, коли вже були всі підстави?

І там дуже багато таких справ. Дійсно, я з колегою погоджуюся, коли приходили, давали конкретні факти, але ніяких дій не було. Тому я думаю, що тут наступним кроком, який є логічним, є те, що нам треба зараз уже запитувати: чому ці люди й досі  в керівництві ГПУ?

Людина, яка зробила подання має автоматично позбуватися своєї роботи

Андрій Левус: Я думаю, що, можливо, навіть на рівні законодавчому ввести таку річ. Людина ж подає подання на призначення на якусь посаду. Якщо ця людина, яку він подав, є хабарником, а зараз ми це бачимо по Головному слідчому управлінню, власне, то ця людина, яка зробила це подання, яка призначила на роботу, також має автоматично позбуватися своєї роботи.

Я не вірю. Головне слідче управління розглядає особливо важливі справи, які є під особистим контролем генпрокурора України. У мене дуже просте питання: за що ці гроші, які в цих кабінетах лежать, і кому вони призначалися? Тому що цей заступник керівника Головного слідчого управління, очевидно,  це не найвища ланка.

– Тримають зараз кошти у діамантах.

Андрій Левус: Так. Куди цей ланцюжок вгору рухався? І тут той, хто його призначав, відповідно ця людина, яка його призначила, має бути автоматично звільнена.

Другий момент. Дуже хитро зараз Гузир говорить на прес-конференції, що не було кримінального провадження проти Давіда. Але по факту захоплення держустанов воно було. Людина, яка дала вказівку відкрити це кримінальне провадження, вже негайно має бути відсторонена від виконання своїх обов’язків і проходити таку ж саму антикорупційну перевірку.

– А це не є взагалі формальною вимогою до певного відомства, коли відбувається таке захоплення в адміністративній установі, починати кримінальну справу, щоб розслідувати обставини чи ні?

Має бути перевірка в ГПУ по факту проведення спецоперації. Хто чинив спротив, завтра повинні бути звільнені, по них має відбутися перевірка
Масово з ГПУ зараз відбувається вивезення цінних речей, як із «Межигір’я»

Андрій Левус: Я працював в СБУ. Знаю очевидців цієї операції. Більше того, був у курсі. В’ячеслав Константіновський – один з тих, хто став формальною причиною. Давід завжди був налаштований позитивно. Коли дійсно була спроба порвати посвідчення слідчої, коли блокувалися двері, коли говорилося, що ви завтра будете на вулицю викинуті і так далі – це ж є купа свідків. Я вважаю, що має бути дійсно перевірка в ГПУ по факту проведення цієї спецоперації. Хто чинив спротив, ці люди завтра повинні бути звільнені і не просто звільнені, а по них має відбутися перевірка. І, повірте мені, вони також понесуть покарання.

І дійсно зараз дуже багато чуток, а це не чутки, а правда, що масово з ГПУ зараз відбувається вивезення цінних речей і всього іншого.

– Як із «Межигір’я».

Андрій Левус: Так, як із «Межигір’я».

Олена Сотник: Я насправді нікого не захищала б і не говорила б про юридичні підстави і про таку оперативність, вибачте, першого заступника генпрокурора.

Я, як юрист, відповім. Є дуже багато заяв про кримінальні провадження, які навіть упродовж 24 годин не вносять у цей реєстр. А коли їм треба було якимось чином натиснути, то вони його впродовж 20 хвилин внесли в реєстр і почали вже погрожувати тим, що є кримінальна справа.

Ми дуже добре розуміємо, що означають ці подвійні стандарти. Так, з юридичної точки зору, підстави у них, можливо, і були. Якщо є підозра про те, що у певних діях є ознака кримінального правопорушення, але з реальної точки зору, це було не що інше, як просто тиск на тих людей, які реалізували цю операцію.

– Але, з іншого боку, це теж треба усвідомити: якщо буде зрозумілим, що можна вчиняти певні дії, які підлягали б кримінальному провадженню, а таке кримінальне провадження не буде проводитися, з точки зору політичної доцільності, то ми можемо в інший бік піти. І скористаються зовсім інші люди цим.

Олена Сотник: Якщо ми подивимося, то кожен обшук, який відбувається, або якась спецоперація, то, з першого погляду, вона може мати ознаки певних незаконних дій. Треба розбиратися.

– Звичайно. Оце головне!

Олена Сотник: Якщо ця операція проводиться, і в результаті цієї операції є конкретні факти корупційних дій, якщо в даному випадку він, як прокурор, отримав таку заяву, і є загроза того, що дійсно вчиняється тяжкий злочин, тому що це корупційний злочин найвищого рівня, якщо у нього є така підозра, то він, за Кримінально-процесуальним кодексом, має право на такі оперативні дії. І я вважаю, що це ніщо інше, як тільки тиск.

І пану Гузарю, і пану Шокіну слід ретельно вивчати долю Яреми. Давід був би непоганим керівником ГПУ

Андрій Левус: Більше того, я думаю, що і пану Гузарю, і пану Шокіну слід ретельно вивчати долю Яреми. Зараз розпочався збір підписів за відставку генпрокурора України у Верховній Раді. Я думаю, що цей епізод пришвидшить і збір підписів, і пришвидшить і політичні рішення у тому числі і в рамках коаліції. Сьогодні, я знаю, на раді коаліції точно ця тема буде піднята.

А я думаю, що якраз, власне, Давід був би непоганим керівником ГПУ.

– Два зауваження.

Перше – це те, що коаліція вже впродовж року після перемоги Майдану не може визначитися зі сталою кандидатурою керівника такого важливого в ситуації боротьби з корупцією відомства, як ГПУ,  це питання не до генпрокурорів, а до ефективності коаліції.

Друге. Якщо в результаті єдиним висновком з ефективності коаліції є те, що генпрокурором у нас може бути тільки іноземець, то ми повертаємося до часів запрошення на Русь покійного князя Рюрика.

Олена Сотник: У даному випадку я буду говорити як представник фракції. «Самопоміч» не голосувала ні за Шокіна, Ярему ми не підтримували, були ініціаторами його зняття. І перед тим, як призначили Шокіна, коли він до нас прийшов на засідання фракції, ми вже тоді про це казали, і президенту тоді казали, що припиніть просто призначати своїх людей, тобто ті свої, які будуть вам просто лояльні, почніть призначати людей, які можуть бути ефективні. А ще краще, щоб ці люди були не з системи. Так, вони мають бути юристами, але вони мають бути не з системи.

Генпрокурор має бути українцем, але людина не з системи

І, можливо, Давід – гарна кандидатура. Але я вважала б, що він був би якраз кращою кандидатурою Головного слідчого відділу, тобто першого заступника, а генпрокурор має бути українцем, але ця людина має бути не з системи. Я у цьому впевнена. Це має бути авторитетний юрист, якого вже сьогодні можна пропонувати. Я вважаю, що у тому числі і громадськість, і професійні кола мають вже якимось чином себе проявити і визначатися. Нардепи також, до речі, можуть.

Андрій Левус: Щодо коаліції, то знову ж таки треба повернутися до того, як призначається генпрокурор. Це раз.

– За поданням президента.

Андрій Левус: Другий момент. Так само і я, і мої колеги по міжфракційному об’єднанню «Самооборна Майдану» не голосували за призначення Шокіна і зверталися до президента: дайте нову людину. І зараз це є наша функція депутатського контролю. У нас є Конституція, якщо не справляється людина, то ми що робимо – знімаємо її з посади, пропонуємо президенту внести нормальну кандидатуру.

Не могли виступити проти Давіда, був би великий міжнародний скандал. Були дзвінки на Банкову під час спецоперації зі США з Байденом. Реально була загроза по Сакварелідзе

Я думаю, що президент підтримав у даному випадку, він же ж не пішов на приглушення ситуації в ГПУ. Більше того, залучення Грицака безпосередньо і спецпідрозділ СБУ в операції показує, що президент бачить величину проблему. Але там є інша підпроблема. Ви знаєте,  чому не могли виступити проти Давіда. Тому що це був би великий міжнародний скандал у тому числі. І всі знають, які були дзвінки на Банкову під час цієї спецоперації.

– Які дзвінки?

Андрій Левус: Зі США. З Байденом. Про це я можу говорити відверто. В іншому – це «Фейсбук», Саакашвілі, це реакція посла США, європейських структур. Бо реально була загроза по Сакварелідзе. Реальна загроза, що відкрилися кримінальні провадження, особливо на тих молодих слідчих, які брали участь у спецоперації.

– Ви підтверджуєте російську точку зору, що ми  є на зовнішньому керуванні?

Андрій Левус: Я підтверджую українську точку зору, яка говорить про те, що стратегічні партнери уважно дивляться на реформи в Україні і на реальність боротьби з корупцією в Україні. В іншому випадку, у нас не буде тих стратегічних партнерів на Заході.

Президент зробив правильний крок.Це дає надію: наступні призначення  будуть зі врахуванням точки зору і коаліції, і громадськості

І те, що президент у даному конкретному випадку зробив правильний крок, дає сподівання і надію, що вже наступні призначення, у тому числі і генпрокурора, будуть зроблені зі врахуванням точки зору коаліції і з урахуванням точки зору громадськості, про яку Олена говорила. Я думаю, що більше ніхто не хоче таких скандалів. А це величезний скандал.

– А мені не подобається ані Ваш підхід, ані Ваш. Мені не подобається ситуація, коли генпрокурором має стати іноземець, тому що ми не можемо знайти свою чесну людину, і не подобається ситуація, коли несистемна людина має прийти, очолити.

Олена Сотник: Не з прокуратури?

– Не з прокуратури.

Олена Сотник: А чому?

– А тому, що, я вважаю, єдиним виходом з такої ситуації є докорінна зміна самої системи. Я абсолютно впевнений, що людина, яка очолює корумповану, кланову, корпоративну систему, навіть якщо вона з неї не прийде, або з яким паспортом вона не була б, так чи інакше вона стає заручником цієї системи, яку вона очолює.

Вона може з нею боротися в окремих кабінетах, час від часу роблячи термінаторські наскоки, дійсно, у стилі, відомому нам за часів Михайла Саакашвілі в Грузії. Тільки проблема в тому, що Саакашвілі як президент Грузії мав можливість змінити всю систему, а ми цих певних несистемних людей…

Олена Сотник: Ми вибиваємо по цеглинці.

– Так. І цим можна займатися до вашої пенсії.

Андрій Левус: Абсолютно. Але це не взаємовиключні процеси.

15 липня вступає в дію новий закон про прокуратуру. Можна створити нову систему. Нова людина буде мати під це підстави

Олена Сотник: Так, Ви взяли два різних питання. Насправді зараз є дуже зручний час. 15 липня вступає в дію новий закон про прокуратуру. Це означає, що можна створити зовсім нову систему. І це означає, що нова людина буде мати під це підстави. Тобто в неї буде і Ваша позиція, і моя позиція.

– Об’єдналися.


Джерело: http://www.radiosvoboda.org/content/article/27115011.html

 

Екстрене звернення Міхеіла Саакашвілі. Потрібна допомога суспільства.

Давайте не будемо чекати доки в кожній області з*явиться людина схожа на пана Саакіашвілі. Потрібно збирати інформацію про яку сказав Міхеіл по всій Україні. Зібрані Вами матеріали ми можемо публікувати у себе на сайті. Працюємо 24 години на добу, завдяки цьому надана інформація буде опублікована майже відразу. Для зв*язку використовуємо Facebook. (https://www.facebook.com/vichenet)

Можете надавати інформацію анонімно, головне щоб інформація була достовірна. Також запрошуємо приєднатися усі незалежні сайти, пишіть в лічку на сторінці Facebook.

У Юлии Тимошенко нашли миллиард долларов на офшорных счетах

ТимошенкоНа счетах бывшего премьера Юлии Тимошенко в мировых банках лежит миллиард долларов, – об этом сообщил экс-заместитель Генерального прокурора Николай Обиход в интервью журналистам.

По словам Обихода, следователям Генпрокуратуры уже давно известно о тайных счетах Юлии Тимошенко. Еще в 1998 году следователи получили документы из Кипра от Bank of Cyprus об открытии Юлией Тимошенко банковских счетов. Позже были найдены и другие офшорные компании, контролируемые Тимошенко.

«По подсчетам КРУ Украины, только в 1996—1997 годах под видом оплаты за российский природный газ корпорация «ЕЭСУ» вместо прямых расчетов с «Газпромом» перечислила на счета United Energy International Limited 553 миллиона долларов США, 57 миллионов английских фунтов стерлингов, 11 миллионов немецких марок, 220 миллионов французских франков. Также «ЕЭСУ» необоснованно перечислила за российский природный газ за рубеж еще 348 миллионов долларов США, 44 миллиона английских фунтов стерлингов, 8 миллионов немецких марок. Деньги осели на счетах Corlan Enterprises Limited», — говорит Обиход.

Когда об огромных суммах Тимошенко в офшорах стало известно следователям Генеральной прокуратуры, то деньги сразу же были переброшены в другие зарубежные банки. Следователи медленно, но уверенно шли по следам перемещения денег Тимошенко, но в 2005 году расследование прекратилось. Генеральный прокурор Святослав Пискун закрыл дела по «ЕЭСУ».

Николай Обиход считает, что Генеральная прокуратура во главе с Виктором Шокиным должны возобновить расследование.
Ранее по заказу олигарха Дмитрия Фирташа, американские частное детективные агенства Kroll занялось поиском денег Тимошенко и американцы нашли тайные счета Тимошенко в Греции и Болгарии.


Джерело: http://lastnews.com.ua/novosti-ukraini/53029-u-yulii-timoshenko-nashli-milliard-dollarov-na-ofshornyh-schetah.html

Что происходит за дверями Кабмина и как ведет себя за ними премьер – рассказывает бывший министр Игорь Шевченко

4_main

Как принимаются решения в правительстве, какую роль играет в этом премьер и как он разговаривает на закрытых заседаниях КМУ, рассказывает отправленный вчера в отставку глава Минэкологии

Специфика власти и политики такова, что о том, что реально происходит за дверями высоких кабинетов, мы узнаем чаще после того, как ими хлопает кто-то, эти кабинеты покидающий.

Сегодня утром в интервью НВ министр Кабмина Арсения Яценюка – отправленный вчера в отставку глава Минэкологии Игорь Шевченко рассказал, что происходит за фасадом украинского Кабинета министров.

Мы разговорили юриста и без пяти минут бывшего члена правительства о том, как ведет себя премьер с подчиненными, как принимаются и спускаются сверху решения о назначениях, как функционируют схемы, а также о том, кто, сколько и на чем зарабатывает в министерствах.

– Вы считаете свою отставку политической?

– Исключительно политической.

– Кто и зачем ее инициировал?

– Арсений Петрович, которому я неудобен и постоянно мешаю с самого начала, начиная с вопросов бюджета и налоговых предложений. Я еще в декабре выступил на Кабмине и сказал, что наши якобы налоговые реформы не приведут к улучшению в экономике, а дадут обратный эффект – половина людей уйдет в тень, половина закроется. Это мы и видим сейчас. Он ответил: “Если не согласен, можешь написать заявление и уходить”. И так постоянно.

Тот же Володя Демчишин. Он – один из людей, на которых постоянно нападает премьер-министр. Он его обижает, и других обижает. Премьер-министр говорит министру энергетики: “Пошел в жопу!”. Говорит: “Ты – конченое брехло!”

Я свою точку зрения на Кабмине аргументирую, и часто к ней прислушиваются члены правительства и не голосуют за предложения, которые вносит премьер-министр. Часто его предложения носят лоббистский характер с элементами коррупции и манипуляциями. По регламенту министрам должны все документы, которые выносятся на Кабмин, предоставлять за 24 часа – чтобы ознакомиться, переосмыслить, проконсультироваться со специалистами. Нам же дают их поздно вечером. Утром ты приезжаешь, берешь документы, и у тебя остается два часа. А еще же есть куча текущих вопросов. То есть фактически это невозможно.

“ПРОБЛЕМА ИМЕННО В ЯЦЕНЮКЕ”. ФРАГМЕНТ ИНТЕРВЬЮ

– Вы полагаете, это намеренно делается?

– Конечно, чтобы министры не имели возможности осознанно принимать решения. Иногда даются кучи документов, а уже на самом Кабмине приносится папочка – что-то неотложное, что вообще уже прочитать невозможно. Потом вторая. Могут перед самым голосованием что-то принести. Это чисто манипулятивные тактики премьер-министра, чтобы проводить свои лоббистские инициативы.

– Вы можете назвать решения, которые таким образом были приняты?

– Приведу пример, когда были как раз не приняты. Именно так манипулятивно было принято решение по [Николаю] Бояркину, временному и. о. главы Госслужбы геологии и недр.

По коалиционному соглашению премьер-министр не вмешивается в назначения министров – министры сами назначают замов и сами несут ответственность за тех, кого назначают. У Премьер-министра лежит мое представление на назначение нового главы. А он говорит: “Надо изучить, посмотреть, подумать. Но нужно кого-то назначить, там зарплаты некому подписывать, давайте голосовать за [Бояркина]”.

При том что я – категорически против этого лица. Бояркин – не профессионал, он возглавлял какой-то процедурный организационный отдел в Госгеонедрах. Но они его вызвали, он поклялся в верности, и они его продвигали. Нарушили две статьи закона. Две организации уже подали в суд, и суд принял решение про незаконность этого распоряжения и отмену. Бояркин подал апелляцию, но это стопроцентное дело. Мы все решения, которые этот человек подписывал, потом судом отменим. Этого человека категорически нельзя было назначать. Я об этом сказал. Но этим пренебрегли.

Конкретный пример. Я инициировал по представлению Госфискальной службы аннулирование лицензии компании Укрнафта. Вы знаете, какой большой олигарх стоит за Укрнафтой?

– Министры проголосовали?

– Никто ничего даже не голосовал. Просто – “поехали дальше”. Вот таким образом там принимаются решения. Он [Яценюк] подписал что-то, опубликовали на сайте Кабмина. Мне вечером звонит вице-премьер [Геннадий] Зубко и говорит: “Игорь, а что это такое на сайте висит? Мы же не голосовали”.

Это просто пренебрежение законом. Главная проблема в этой стране – это пренебрежение законом, и в первую очередь самой властью. Премьер-министр, первый человек в исполнительной власти, пренебрегает Конституцией, законом. Как можно делать реформы и развивать страну, если премьер-министр пренебрегает законами этой страны?

Тот, кто не исполняет закон, должен нести ответственность. А у нас что? Обвинили кого-то, даже неприкасаемость сняли с того же судьи или с депутата – и позволили ему сбежать. Пока нет неотвратимости наказания, все равно будут нарушать, потому что – “та откупимся”, “та сбежим”.

– Кроме Бояркина, были другие случаи, когда премьер навязывал вам людей?

– Да, конечно.

– Кого еще?

– Евгений Руденко. [Олег] Паракуда, первый замминистра Кабмина, позвал меня на встречу в отеле – у меня в facebook есть скриншоты из вайбера – и сказал: “Есть такая кандидатура, согласованная с премьер-министром, ты ее серьезно рассмотри”. Переслал мне резюме, я посмотрел: первое, что я нашел в интернете – что он был доверенным лицом на президентских выборах Януковича в 2004 году. Таких людей мне предлагал премьер-министр через заместителя министра Кабинета Министров.

Еще одно (у меня тоже есть скриншот из вайбера) – когда мне министр Кабмина присылает резюме на первого заместителя главы Государственной экологической инспекции и пишет (показывает скриншот с предложением рассмотреть кандидатуру). Это не давление? И вот резюме (показывает вложенный файл). Здесь та же ситуация. Я подаю на главу человека [Андрея Заику], он проходит их проверки. Мне лично премьер говорит: “Все нормально ” – он сам проводил собеседование. Пожали руки. На следующий день устраивают цирк на заседании Кабмина, обвиняют этого Андрея, обливают грязью, создают проблему – и после этого я получаю эту смс с резюме и мне по телефону говорят: “Если подашь этого, то утвердят нормально”. Это не давление?

nkl_5471

– И кого предлагали?

– Ольшанский какой-то.

Еще вам эпизод. Он был, наверное, самым первым. Мне точно также навязывали Николая Лизуна, он когда-то был одним из заместителей министра. Навязывали мне [глава МВД Арсен] Аваков и [напрдеп Народного Фронта Николай] Мартыненко его заместителем.

Аваков вообще мне говорил: “Ты на посту министра – это недоразумение. Должен был быть там Лизун. Но раз уже так случилось, то ты должен его назначить заместителем, который будет заниматься именно недропользованием”. Они его для этого и ставили, чтобы он занимался недропользованием именно для них. Он выполняет чисто их инструкции. Паракуда лично курирует Госгеонедра и именно этого Бояркина – он получает инструкции. И они меня еще обвиняют, что я кому-то как-то там лоббистски лицензии выдаю. Как? Когда не имею никакого влияния на этого человека и эту организацию, хотя она формально мне подчиняется?

Они вцепились за мой перелет потому, что больше не за что. Не было бы перелета, они копали бы что-то другое, потому что я неудобен им на Кабинетах министров, принципиален и ломаю их схемы.

Я в Министерстве поломал все коррупционные схемы, на которых кормились, в том числе и люди в секретариате – и что касается заповедников, и что касается выдачи лицензий, и что касается назначений. Тут продавалось все, каждая бумажка, каждое назначение. Люди в отделах ничего не понимали, потому что все должности продавались. Молодежи много было сырой – просто родители заплатили за то, чтобы ребенок работал в Министерстве, потому что это престижно. А работа не делается. Приходилось их увольнять и менять. Все это продавалось руководителями департаментов. Они на этом зарабатывали. Даже не министр.

Я сломал эти схемы. В министерстве вообще нет коррупции. А раньше тут за каждую бумажку платили.

Кстати, о реформах. Перед 100 днями Кабмина мы обговаривали, что будем рассказывать народу о реформах. Просто сидели и высасывали из пальца

– Как cломали?

– Очень просто. Уволили людей, которые продавали должности.

Вы видели, как вчера мое увольнение прошло? Они побоялись даже заслушать меня, потому что панически боятся правды. То есть в стенах Верховной Рады такая же манипуляция. Вся система старая, совковая. Нужно менять людей. Большинству депутатов не нужны никакие изменения. Как сидели на схемах – так и сидят. И пока это большинство старое, реформы и не ведутся.

– Люди, которые торговали должностями и которых вы уволили – они как-то тоже должны отвечать.

– Такие коррупционные дела очень сложно документировать, потому что нужно поймать на горячем, с мечеными деньгами. Каждого должны разрабатывать органы внутренних дел. Готовить это сложно. Мы поймали двух сотрудников, которые когда я уже был министром, продали лицензии – взяли взятки. Их поймали, когда я еще не подписал [эти лицензии]. Там даже документы были сфальсифицированы в пакете. Но доказательств нет, что они деньги взяли. Я их уволил, и им передали: либо они возвращают деньги людям, у которых их взяли, или мы передаем документы в прокуратуру.

nkl_5535

– Как вы узнали, что они взяли деньги?

– По своим каналам. И с ними поговорили. И нашли людей, которые давали.

– Правда ли, что годами в Министерство экологии на заместителей расставляли людей олигархов, которые помогали им здесь реализовать их бизнес-интересы?

– Это правда.

– Как это происходит? Как работают схемы в Минэкологии?

– Здесь куча разных разрешений, выводов, писем. Например, есть разрешение на трансграничную перевозку – когда через границу перевозят какие-то товары, нужно получить в Министерстве письмо, что в них нет озоноразрушающих веществ. Почти для каждого груза нужно получать такое письмо, хотя в какой-нибудь одежде или обуви их априори не может быть. За каждую такую бумажку брали по $100, чтобы быстро ее получить. На границе стоит груз, и его надо быстро растаможить. А по закону эту бумажку можно выдавать месяц. Поэтому, конечно, платили, чтобы получить за день-два.

– Это, наверное, наименьшее проявление коррупции.

– Да, это маленькая коррупция, но массовая. Тысячи писем постоянно нужно было выдавать. Все это делалось на нижнем уровне. Мы отменили это все, оставили только тот перечень товаров, в котором действительно высока вероятность выявления озоноразрушающих веществ.

– А серьезные какие-то примеры?

– Та же история с лицензиями. Это уже крупнее. Лицензии, например, на вредные вещества, отходы, сбор, утилизацию – это большой бизнес. Печально известная организация Укрэкоресурсы. Министерство выдавало лицензии компаниям, которые имели право получать деньги от импортеров за утилизацию упаковки. Они приходили сюда, покупали за $ 15-20 тыс. эту лицензию – а у компании никаких технологий, оборудования. Просто пустышка. Деньги получали ни за что. Часть откатом отдавали импортеру, и ему это тоже было выгодно, а часть просто обналичивали и раскладывали по карманам. Эта схема работала, пока не отменили постановление.

Проблема именно в Яценюке и приближенных к нему министрах. Часть Кабмина полностью работает на манипулятивные схемы Яценюка. А часть действительно хотела и пытается делать реформы

Это уже большая коррупция. Это уже десятки тысяч долларов. Именно за такие лицензии мы тогда поймали тех двоих сотрудников.

Я уже не говорю о лицензиях на нефть и газ. Как только я стал министром, я почти сразу же отменил аукцион, на котором манипулятивно хотели отдать 10 месторождений нефти и газа во Львовской области каким-то фирмочкам, чтобы потом просто перепродавать. Преимущественно за взятки получались такие лицензии, а потом продавались намного дороже. Выгодно было дать несколько десятков, а, может, и сотен тысяч долларов [взятки] за лицензию, чтобы потом ее перепродать за миллионы долларов. Очень прибыльный бизнес.

– Каким образом в Минэкологии реализовываются интересы олигархов?

– Конкретный пример. Я инициировал по представлению Государственной фискальной службы аннулирование лицензии компании Укрнафта. Вы знаете, какой большой олигарх стоит за Укрнафтой?. За то, что Укрнафта не заплатила 5 млрд грн рентных платежей на добычу нефти, мы по закону имеем право аннулировать лицензию на добычу нефти. Это серьезный аргумент для Коломойского, чтобы они заплатили эти налоги. Нам, стране, сейчас очень нужны деньги. Мы берем кредиты под проценты, которые еще наши внуки и правнуки будут возвращать МВФ. А тут наш олигарх сам не платит.

– Почему Укрнафта не заплатила налоги?

– Просто пренебрегают законом. Просто не платят. По беспределу.

– На каком этапе сейчас это дело?

– Мне написал [глава ГФС Роман] Насиров письмо: “прошу содействовать в решении этого вопроса”. Мы изучили, как это можно сделать быстро. В таких случаях, как правило, сначала сообщается компании, что у нее есть нарушение, делается предупреждение, дается 30 дней, чтобы они заплатили. Потом приостанавливается лицензия, дается еще 30 дней. И только потом может приниматься решение об аннулировании.

Я написал Бояркину, что стране сейчас нужны деньги, а никаких не через 30 дней. По закону мы имеем право уже сейчас приостановить действие лицензий. Даешь семь дней, а не 30, и все. А они мне говорят: “Ну, так принято, так всегда было – 30 дней”. Что нам мешает дать 7, а не 30?

nkl_5450

– Закон не мешает?

– Нет. В законе это все на усмотрение госоргана.

Все стонут, но платят, а господин Коломойский не платит. Пусть Коломойский дает кредит, пусть возвращает со своих швейцарских или лондонских счетов деньги, продает яхту, дом в Женеве – это его проблемы. Он должен выполнить обязательство, которое предусмотрено законом. Если он этого не делает, мы аннулируем лицензии, передаем, например, другой госкомпании, и она будет добывать.

Я говорю это все Бояркину. Но что делает Бояркин? Он принимае как раз самое длинное решение – предупредить, 30 дней, а дальше будем думать. Это все говорит о лоббировании интересов именно этого олигарха.

– Это тот Бояркин, которого вам, как вы говорите, навязал Яценюк?

– Не навязал, а незаконно назначил. Вот вам и вся история.

– Вы в своем открытом письме написали, что Яценюк лоббирует интересы своих соратников по партии Пашинского, Мартыненко, Иванчука. Каким образом?

– В прессе много информации о делах, которыми занимается Мартыненко. Есть уголовное дело в Швейцарии. Есть запросы Швейцарии к МВД Украины. А воз и ныне там. Мартыненко – член партии Народный Фронт, никто его оттуда не убрал. Мартыненко – народный депутат и возглавляет Комитет именно того профиля, по которому он бизнесом занимается. Человек занимается газовым бизнесом (и не только), и возглавляет профильный Комитет парламента. Тут нет никакого злоупотребления? Никакого конфликта интересов? И премьер-министр как руководитель партии, от которой этот человек избран, говорит, что тут нет никакой коррупции. Это он не покрывает? Покрывает.

Пашинский с бандой своей украл на 1,5 млрд грн нефтепродуктов, которые были конфискованы у Курченко и хранились на Одесском НПЗ. Под видом неликвида вывезли за копейки. Заплатили несколько миллионов гривен за все то, что стоит десятки миллионов долларов. Вывезли, продали, распихали по карманам – и они не коррупционеры, все нормально. Пашинский также член фракции Народного Фронта, народный депутат – и никто не ставит вопрос о снятии неприкосновенности и расследовании его деятельности.

– А Иванчук?

– Иванчук – там такие же самые истории.

– То есть вы считаете, что премьер осознанно закрывает на это глаза и покрывает?

– Конечно. Это очевидно.

– Вы проработали в этом Кабмине семь месяцев. Многие винят его в том, что реформ нет, есть только видимость. А вместо реформ стране продают реформаторов вроде Саакашвили. В чем дело – в Кабмине сидят не реформаторы? Премьер – не реформатор? В чем проблема?

– Проблема именно в Яценюке и приближенных к нему министрах. Есть группа, приближенная к Яценюку – Аваков, Петренко, Кириленко, как ни странно – Жданов. Они почти перед всеми Кабминами заходят к премьер-министру сначала в кабинет, там планируют театрализованные постановки: кто что говорит, как поддакивает, кто какую информацию запускает – и это все театрально разыгрывают на Кабмине. Все по нотам. Все вместе даже через президентский вход заходят в комнату и начинается театрализованная постановка.

Часть Кабмина полностью работает на манипулятивные схемы Яценюка. А часть действительно хотела и пытается делать реформы. Взять того же [главу МОЗ Александра] Квиташвили – почему его увольняют? За то же самое – он сломал их схемы и не дает красть деньги на закупках фармпрепаратов.

Тот же [министр инфраструктуры] Андрей Пивоварский постоянно борется. Тот же [министр энергетики] Володя Демчишин. Он – один из людей, на которых постоянно нападает премьер-министр. Он его обижает, и других обижает. Премьер-министр говорит министру энергетики: “Пошел в жопу!”. Я это ответственно на запись говорю. Он сказал такую фразу. Говорит: “Ты – конченое брехло!”.

Это полная ерунда. Никто никому за меня ничего не платил. Возьмите мою биографию. Почему за меня нужно было платить, если я отвечаю всем качествам, критериям и требованиям?

Тогда я не хотел этого выносить. Сейчас я это скажу. Потому что народ должен знать, какого уровня воспитания у нас премьер-министр. Я уже не говорю о его профессиональности. Он очень красиво говорит на камеру, он хороший актер, но он ничего не делает.

– Насколько вообще Кабмин наделен возможностями, чтобы проводить реформы? Где принимаются решения – в Кабмине или на Банковой?

– Решения принимаются и в Кабмине, и в парламенте. Банковая имеет, к сожалению, очень мало полномочий по конституционным нормам.

– Но она имеет неформальные полномочия сейчас.

– Наверное. Но все равно – это борьба. Кабмин имеет конституционные полномочия принимать решения, в том числе и реформистские. Конечно, больше этих полномочий у парламента. Но Кабмин имеет определенное влияние на парламент. И именно Кабмин должен был бы быть инициатором структурных глубоких реформ.

Кстати, о реформах. Перед 100 днями Кабмина мы обговаривали, что будем рассказывать народу о реформах. Просто сидели и высасывали из пальца. И премьер-министр говорит: “Ну, что мы будем продавать народу?”. Я слушаю и говорю: “Арсений Петрович, никто нас сейчас не слышит. Давайте мы один другому посмотрим в глаза и честно признаем – никаких структурных реформ нет. Все, что мы делаем – это косметические изменения. Это совсем разные вещи”. Если бы вы видели его реакцию! Он обвинил меня в том, что я унизил весь Кабмин, обидел каждого министра и должен подать в отставку. <…>

Он мне говорит: “Что ты лезешь не в свое дело? Занимайся своей экологией”. А я говорю: “Арсений Петрович, вы меня простите, но я член правительства, который голосует за все решения. Если вы мне говорите закрыть рот и заниматься только своими экологическими вопросами, то для чего мы вообще собираемся Кабмином? Кабмин – коллегиальный орган, который принимает решения коллегиально и несет солидарную ответственность. Поэтому я имею и моральное, и законное по Конституции право поднимать любое решение и задавать любые вопросы. Поэтому не закрывайте мне рот”.

Вот так работает у нас премьер-министр.

– Не могу не задать вам вопрос о том, как вы попали в этот Кабмин. Правда ли, что вас назначили по квоте Юлии Тимошенко (есть некое ее письмо президенту), и что нардеп Александр Онищенко заплатил за это $ 5 млн?

– Это полная ерунда. Никто никому ничего не платил. Людей искали повсюду с соответствующим бэкграундом и резюме. Насколько я знаю, президент дал задание своим самым близким соратникам найти таких людей.

Наверное, какие-то политические договоренности были. Хотя по коалиционному соглашению в этом правительстве не должно было быть никаких квот. То есть со стороны президента действительно был выполнен принцип технократичности, меритократичности, когда людей искали именно по личным достижениям.

Как формировалась вторая часть правительства – вы можете оценить. Просто возьмите резюме одной половины Кабинета министров и резюме второй половины, которая приближена к премьеру, и посмотрите, у кого какие достижения, образование и кто где работал. Это все очень очевидно.

Меня порекомендовали, скажем, Юлии Владимировне. Она порекомендовала дальше президенту. Это не квота – это рекомендация. И я лично не видел никаких писем. Меня пригласили на собеседование: сначала к Тимошенко, потом к Яценюку, потом мы поговорили с президентом. Так меня назначили.

Поэтому о каких-то платах за меня… Возьмите мою биографию. Почему за меня нужно было платить, если я отвечаю всем качествам, критериям и требованиям?

– Последний вопрос по нефтебазе БРСМ – насколько серьезны последствия этой катастрофы?

– Это не такая большая катастрофа. Конечно, это трагедия для людей, которые погибли, получили травмы, их родных. Это трагедия, но это не экологическая катастрофа. Не такое большое количество нефтепродуктов там сгорело, чтобы говорить, что это катастрофа.

Очень хорошо, что в это время не было дождей. Если бы пошел дождь – все вредные вещества попали бы в почву, и действительно была бы экологическая катастрофа на тех территориях.

Дым, который поднимался, растворился в больших массах воздуха и разошелся. Он пошел от Киева и постепенно растворился.

Мы сразу же, как только был потушен пожар, делали замеры, взяли пробы почвы, воды. Говорить, что там катастрофа – нет, не нужно поднимать панику.

– Вы несколько раз уже после отставки сказали, что, возможно, попроситесь в команду к Саакашвилли. Еще реакции не было из Одессы?

– Он мне написал сразу через час после этого: “Игорь, не расстраивайся, у тебя еще все впереди”. У меня есть еще несколько вариантов. Сейчас утрясется вся эта история с увольнением, и с понедельника займемся будущим.


Джерело: http://nv.ua/publications/chto-proishodit-za-dveryami-kabmina-i-kak-vedet-sebya-za-nimi-premer-rasskazyvaet-byvshiy-ministr-igor-shevchenko-57504.html

Віталій Шабунін: Доки президентом є Порошенко, ніхто з вертикалі Януковича не сяде

Віталій Шабулін

Керівник Центру протидії корупції Віталій Шабунін працює над створенням Національного антикорупційного бюро України вже кілька років. Зараз ця робота забирає практично весь його час: проходять співбесіди кандидатів у керівний склад НАБУ, потрібно розробляти й лобіювати прийняття необхідних для створення нового органу законів.

За годину до інтервю Шабунін змінює місце зустрічі: замість офісу навпроти Адміністрації президента бачимось біля Соломянської площі, де тимчасово розташоване Антикорупційне бюро. Там, у непримітній будівлі Мінекономрозвитку вже кілька днів тривають співбесіди з кандидатами.

– Як перевіряєте кандидатів на стійкість до корупції?

– У відкритих джерелах дивимося, що на цих людей є, з ким вони працювали й де. Наприклад, кандидат може ідеально знати бухгалтерію та держзакупівлі, але при цьому працювати в Держагентстві інвестицій Владислава Каськіва. В таких випадках професійність відходить на другий план, тому що “скажи мені, хто твій друг, і я скажу, хто ти”. Якщо людина працювала з крадіями – є висока ймовірність, що він і сам крастиме.

Саму співбесіду й голосування за кандидатів ми знімаємо на відео й викладаємо на фейсбук-сторінці. Люди можуть самі бачити й реагувати.

Кандидатів на посади детективів хочемо перевіряти на поліграфі, зараз дискутуємо про це з керівництвом НАБУ. Поліграф не завжди допоможе – лише коли питаєш щодо конкретних кейсів. Якщо ми просто спитаємо: “Чи ти колись крав?”, поліграф ніколи не покаже результату, бо це дуже абстрактне питання. Все ж у низці випадків він може бути корисним.

9fe162c-114010

– Коли оберете керівний склад?

– Ми вже обрали чотирьох, лишилося 24. Упродовж місяця маємо завершити. Паралельно почнеться процес обрання детективів, там 2233 кандидатури треба тестувати й співбесідувати. Тому повний штат співробітників, думаю, буде набрано на початку чи в середині вересня.

– Ви кажете, що обрання головою Антикорупційного бюро Артема Ситника – чиста випадковість.

– Так. Там були кандидатури, яких активно просував президент. Він хоче мати вплив на бюро, тому що той, хто контролює Антикорупційне бюро, контролює весь топ корупційного ринку. Він має чіткі докази їхніх зловживань. І когось може посадити, а когось – помилувати. “Оцього саджаємо: він політичний опонент, забагато говорить, виступає проти, а цьому дамо ще попрацювати”. Тому і для президента, й для прем’єра критично контролювати НАБУ.

Раніше ви боялися, що президент обере повністю зручного йому голову. Які палиці в колеса вам можуть ще вставити?

– Зараз схема взяття президентом під контроль Антикорупційного бюро – це спеціалізована антикорупційна прокуратура. Чому це важливо? Український Кримінально-процесуальний кодекс говорить, що над слідством завжди стоїть прокурор. Це загальносвітова практика, хоча в якихось країнах його вплив менший – він просто контролює, щоби слідчий не порушував прописані правила.

В українських реаліях роль прокурора визначальна. Він здійснює процесуальне керівництво. Він фактично диктує команді слідчих, що робити, чого не робити. Більше того, дозвіл на всі більш-менш вагомі слідчі дії слідчий отримує від прокурора, а часто – і від прокурора, й від судді. Виїмка документів, зчитування інформації з електронних носіїв, прослуховування. І навіть за наявності залізобетонних доказів прокурор може не надати потрібну санкцію. Тобто корумпований або підконтрольний прокурор здатен без проблем вбити будь-яке слідство Антикорупційного бюро.

Якби діяльність Антикорупційного бюро контролювала Генпрокуратура, яка за ці півтора роки просрала все – обидва генпрокурори президента просрали все, що можна, то сенсу в НАБУ немає. Тому ми спеціально взимку пролобіювали створення окремої спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Є ідея взагалі прописати в Конституції її як окремий орган. Щоб була ніби й у вертикалі ГПУ, але суто формально.

Генпрокурор не мав би жодного впливу ні на призначення, ні на зняття керівника цієї прокуратури, ні на призначення на посади в цій прокуратурі. Вплив такий, як у британської королеви на їхній уряд.

ab37376-1140

Закон про реформу прокуратури було прийнято в жовтні, в один день із законом про Антикорупційне бюро. Суть закону була в тому, що ми повністю децентралізуємо Генпрокуратуру, ламаючи це залізне вертикальне підпорядкування. На формування нової структури ГПУ було відведено півроку. Але і Ярема, й Шокін усю підготовчу роботу завалили. Реформу саботували. А зараз Адміністрація президента через Юрія Луценка подала до парламенту інший законопроект, у який запхали норму про спеціалізовану антикорупційну прокуратуру, яка до ідеї взагалі не має ніякого відношення. Зараз цей закон має голосуватись у другому читанні. В чому його підлість?

У тому, що за новим порядком спецпрокуратура фактично перетворюється на черговий нікому не потрібний департамент Генпрокуратури, повністю підконтрольний генпрокурору і президенту. Якщо їм не вдалося взяти Антикорупційне бюро під контроль при обранні директора, то вони беруть його через прокуратуру.

– Уявімо, що через прокуратуру підпорядкувати вас не вдалось. Які далі є методи тиску, за чим ще пильнувати?

– Є технічний етап реалізації того, що прописано в законі про Антикорупційне бюро – наприклад, доступ до всіх державних баз. Ми прописали, що нацбюро буде мати доступ навіть не через програмні оболонки їхні, а напряму до масиву даних. Щоб писати свої програми, які можуть аналізувати всі дані. І не питати в податкової: скажіть, будь ласка, які були транзакції між такими й такими підрядниками, а мати доступ до всього в базі. Не питати в митниці: скажіть, будь ласка, яка була митна вартість цього товару в Україні і хто постачає, а мати цей доступ одразу, і працювати зі своїм софтом.

Ця норма в законі є, проте я вам гарантую, що фіскальна служба себе спалить, але доступу до своїх даних не надасть. На цьому етапі можуть змусити викинути із закону про НАБ цю норму, і цим серйозно зменшити ефективність бюро.

І ще буде наступний етап – це суди. Припустімо, що ефективно працює бюро й ефективно працює спецпрокуратура – справа йде в суд. Нам навряд чи вдасться створити окрему судову палату, хоч це є стратегічна ціль. Але хоча б спеціалізацію суддів, яких буде набрано за спеціальною процедурою, що теж важливо. Такий загальний фронт робіт.

– Із представниками прокуратури, президента про бюро говорили? У вас офіс навпроти будівлі Адміністрації президента – ніколи не кортіло спитати в АП, чому Порошенко так поводиться?

– Спілкування за кавою не має ніякого сенсу, тому що потім робиться зовсім інше. Із Порошенком ми особисто не знайомі. Я не знаю, що це дало б. Він два місяці покривав Ярему, коли вже всі знали, що той підписував довідку адвокатам Іванющенка і Злочевського про те, що немає до них претензій, і цим дав можливість розблокувати їхні активи за кордоном. Що він не арештовував активи людей в Україні. Чому президент покривав корупціонера?

Недавно я думав: яка може бути мотивація в Порошенка дати можливіть утекти Сергію Клюєву, або дати можливість цим людям свої гроші вивести. Гроші? Навряд. На рівні Генпрокуратури, радше за все, там розраховувалися. Чи треба такі гроші Порошенкові? Я не думаю. Скоріше, там мотивація була такою: якби Клюєв сів, то розказав би все про всіх, у тому числі й про Порошенка. А він же був міністром економіки в уряді Азарова. Очевидно, є з тих часів щось таке, інформації про що президент і боїться. Тому він і відпустив Клюєва, і тому доки президентом України є Порошенко і під ним “лежить” Генпрокуратура, ніхто з вертикалі Януковича не сяде.

f58bb03-1119336

У Шабуніна дзвонить телефон. Єгор Соболєв розповідає про вимоги фракції “Самопомочі” щодо незалежності антикорупційної прокуратури. Голова комітету хоче сам визначати кандидатів. Водночас у БПП наполягають, що голосування має відбуватися в залі. Соболєв боїться, що в такому разі за рахунок депутатів-нечленів коаліції партія президента все одно протягуватиме потрібних кандидатів. 

У відповідь лідер фракції БПП і голова комітету з правоохоронної діяльності Андрій Кожем’якін кажуть, що комітет хоче отримати забагато прав.

Ще одне питання – кількісний склад конкурсної комісії, яка подаватиме генпрокурору кандидатури членів спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

У початковій версії закону пропонували 6 членів призначати від парламенту, 5 – від ради прокурорів. Шабунін проти цього варіанта: всі члени від ради прокурорів – “президентські”, оскільки орган підконтрольний президентові. Враховуючи, що найбільша фракція парламенту також пропрезидентська, Порошенкові легко було б встановити контроль над комісією.

– Пропонують 7 від парламенту й 4 від прокурорів? Це розвод, теж високі ризики, – каже в слухавку Шабунін. – Або сім і три, або сім і п’ять, тільки щоб рішення приймала не більшість, а дві третини членів комісії.

З цього моменту до самого кінця розмови Шабунін продовжує отримувати смс-повідомлення.

Тим часом спікер Гройсман нав’язує залу схему 7 на 4.

– Видно, що система з усіх сил продовжує покривати себе. Ви знаєте, де центр цієї системи?

– Абсолютне зло – Генеральна прокуратура. Бо вона відповідає за очищення системи. І МВС, й СБУ, і суди, і прокуратура – кінчені, усі правоохоронні органи однаково тотально корумповані. Але відповідальність за відсутність дій у цій сфері несе Генпрокуратура й генпрокурор особисто. І президент, який його призначив. І парламент, який не знімає прокурора, коли видно, що вже все провалено.

За нової влади в Україні робляться лише ті зміни й до тієї межі, якої вимагають суспільство та міжнародні донори. Лише мінімально потрібне, щоб не було бунту перших і других – і ні на крок більше. Така загальна логіка змін у країні. Причому я вірю в бажання влади щось змінити. Але тільки те, що не заважало б їм жити по-старому.

Тобто, окей, давайте ми відкриємо реєстр речових прав на нерухоме майно, щоб можна було подивитися, що кому належить. Але не зробимо спецпрокуратуру й не саджатимемо чиновників, незаконне майно яких буде виявлено цією нормою. Виходить половинчатість, яка ніколи не дає результату. Такими напівреформами й бажанням зберегти все по-старому влада, думаю, лише наближає свій кінець.

– Якось ви сказали, що вам і команді активістів, які борються з корупцією, варто допомагати громадськими акціями. Щоб люди приходили під владні будівлі.

– Так, і я наголошую – три тисячі киян, які можуть раз на місяць на дві години вийти під Раду, здатні змусити владу прийняти будь-який реформістський закон. Будь-який.

– Який ще спосіб тиску на владу, крім вуличного?

– Суспільний медіа-тиск, тиск із боку донорів українського бюджету: МВФ, Світового банку, ЄС і просто великих країн. І вулиця, більше інструментарію я не бачу.

– Зараз ви активно виступаєте за звільнення міністра охорони здоров’я Олександра Квіташвілі. Мовляв, він непрофесійний і через незнання української не може навіть документи проаналізувати. Думаєте, як підприємець він не може не відчути, коли його дурять?

– Теоретично так, піврічна практика показала, що не може. Там просто нерозуміння, що відбувається в країні, і неспроможність зрозуміти, як його намахують. Це можна було б терпіти в Мінкультури, в Мінстеці, навіть у Міносвіти, тому що там наслідки пізніше проявляються. Але у сфері медицини бездіяльність і відсутність реформ щодня коштує чиїхось життів.

– Чому провалено міжнародні закупівлі ліків? Адже ще на початку роботи Квіташвілі повідомили, що схеми прикрили.

– Тому що заступники Квіташвілі поставлені українськими фармкомпаніями, конкретно – фармацевтичною фірмою “Дарниця”. Єдиний спосіб зламати корупційність держзакупівель ліків в Україні – це вивести їх за межі України.

Сам ринок закупівлі ліків зараз в Україні влаштовано так, що навіть якби міністр захотів купити чесно, йому це навряд чи вдалось би. Єдиний спосіб – піти за межі країни, віддати гроші міжнародним агенціям IDA, UNICEF – кому завгодно, щоб вони за наші гроші купили прямо у виробника й нам привезли ліки. Простішої схеми немає, і її незапуск переслідує одну ціль – зберегти корупційний ринок.

bdae998-11665495

– Моделюємо ситуацію: я – молодий амбітний корупціонер. І хочу знайти собі якесь місце, де можна, особливо не заморочуючись, заробити собі на старість. Куди мені податися?

– Щоб особливо не морочитися, треба йти або в суд, або в прокуратуру. Там зовсім просто, не треба нічого придумувати, ніяких схем чи бухгалтерії. Просто кажеш: пацан, бачиш, ти сидиш на грошах? Ти вкрав. Ділись. І все! Сідаєш на того, хто сидить на потоці. При цьому можна бути навіть дубовим – нічого. Трішки гірше бути слідчим, бо тоді ти маєш якось ділити доходи із суддею та прокурором.

– Якщо порівнювати з літом 2013-го, щось змінилося?

– Нічого взагалі. Навіть більше, від цієї влади – обох таборів – прийшов сигнал: люди, крадіть по-старому! Ось приклад хороший: Віталій Сакал, Олександр Єршов і Сергій Чеботар із Міністерства внутрішніх справ. Вони дарують дочкам спортивні Range Rover при зарплаті 15 тисяч гривень, живуть у маєтках. І їх після цього скандалу під тиском суспільства не саджають у тюрму, не починають провадження кримінальне, навіть внутрішнє розслідування не проводять! Їх просто – неймовірно (!) – звільняють. Капець покарання! І зараз ці люди далі в МВС, рулять потоками й справами, на неофіційних посадах. Тому весь цей моніторинг нічого не дав, тому що якщо не працюють інституції – моніторинг не має сенсу. Якщо немає посадок – непокаране зло повертається. А з посадками у влади щось ніяк не складеться.

Було ж кілька показових процесів. Керівників Держслужби з надзвичайних ситуацій “взяли” у прямому ефірі, на Кабміні. Аваков виступив, “у нас є всі докази”: картки у сейфах, прямий зв’язок із компаніями офшорними, все ясно. І чому ми досі не бачили висновку суду? Чому на півроку продовжено слідство – всі ж докази були? Чому ці люди зараз гуляють на волі? Чому керівник ДСНС оскаржує своє звільнення в суді, і він це звільнення, скоріш за все, виграє, бо його звільнили за порушення присяги держслужбовця, а він не держслужбовець! Це або кричущий, печерний непрофесіоналізм, або тупа корупція.

Друге показове затримання – голова апеляційного суду. Якщо він утік, то треба генпрокурору звільнятися, реально. Це ж такий сором, як після цього можна працювати? Вони його показують по тєлєку, роблять із цього медіа-подію, показують, як у судді сипалися з мантії гроші – і він тікає. Ну як?!

Тому на сьогодні всі слова про боротьбу з корупцією – просто слова. А результат – навіть не нуль, а мінус. Бо непосадка людей Януковича – сигнал усім, що можна й далі красти. Мовляв, “якщо вже з тими нічого не зробили, то мене точно не зачепить”. Гіршого сигналу дати неможливо.

Антон Семиженко для INSIDER

Фото зі сторінки Шабуніна у Facebook 

Джерело: http://www.theinsider.ua/politics/55977327753a4/

1 37 38 39 40 41 72