Автор: r

Два антиукраїнських проекти на Луганщині – «ЛНР» і «Казакія» – зараз перейшли у фазу відкритого військового протистояння

Незважаючи на низку гучних вбивств політичних супротивників, починаючи з «Бетмена», «ЛНР», очолювана Ігорем Плотницьким, так і не змогла підкорити собі повністю луганську частину зони конфлікту на Донбасі. Південь і захід регіону залишився під «казаками» отамана Миколи Козіцина, який, щоправда, сам воліє плести інтриги на безпечній відстані, з російської території.

Проте відразу після лютневих Мінських домовленостей і витіснення українських військових з Чорнухина та Дебальцева, конкуренти вирішили «заявити про свої права». І почали відкрито воювати один з одним. Щоправда, різними методами.

Плотницкий: ставка на ліквідацію

За вже сформованими правилами цієї дивної гри в «козаки-розбійники», першими завдали удару бойовики Плотницького.

Увечері 28 лютого кілька підрозділів «ЛНР» напали на місто Красний Луч, який утримували козіцинські «казаки». За словами «виконувача обов’язків отамана Антрацитівського юрта» Козирєва, дві механізовані колони бойовиків «ЛНР» спробували захопити два блокпости «Казачої національної гвардії» на в’їзді біля міст Красний Луч і Антрацит. Внаслідок перестрілки кілька людей було вбито, згоріло два приватних будинки, в тому числі і будинок Краснолуцького отамана Косогора, який не раз відкрито заявляв про небажання підкорятися Плотницькому і його людям. Луганські сепаратисти захопили в полон Косогора, розграбували його комендатуру і повернулися до Луганська.

У «відкритому листі» до Плотницького Козирєв заявляє: «Лише завдяки зусиллям отаманів вищевказані механізовані колони «ЛНР» не були розбиті на марші при відході нашими гранатометними загонами, які сім разів доповідали про готовність до знищення противника і вимагали від отаманів дозволу на відкриття вогню». Казаки стверджують, що Плотницький провів проти них справжню військову операцію і намагався спровокувати відкрите бойове зіткнення.

Луганська верхівка «ЛНР» у свою чергу заявила, що це була спецоперація «прокуратури ЛНР» в «рамках заведеної кримінальної справи». За словами луганських сепаратистів, операція по затриманню Косогора була проведена в той момент, коли козаки спробували викрасти «народного мера Красного Луча» за версією «ЛНР» Юрія Кондратенка. Також луганські бойовики звільнили законного мера цього міста Марину Філіппову, одну із затятих прихильниць «ЛНР» та ініціаторів так званого «референдуму» 11 травня, яку краснолуцькі козаки тримали в полоні за наказом Миколи Козіцина.

Цікаво, що «заступник міністра внутрішніх справ» угруповання «ЛНР» Ігор Марков стверджує, що проведена в Красному Лучі операція ніяк не була пов’язана з діяльністю дислокованих в районі міста казацьких частин – мовляв, ми відновлювали законність, вилучили у казачої банди зброю і близько 2 кілограмів наркотичних засобів. Іншими словами, відновити контроль над Красним Лучем і Антрацитом Плотницькому так і не вдалося – ці території утримуються «казаками» Козіцина і донині.

У наступні дні проти бойовиків, що не бажають підкорятися Луганську, розгорнули цілу війну.

6 березня в Антрациті невідомі спробували ліквідувати командира підрозділу бойовиків «Русь» Сергія Бондаренка на прізвисько «Бондар». Бойовика намагалися підірвати на вулиці Ростовській за допомогою фугасу спрямованої дії машину, в якій проїжджав «Бондар». До цього інциденту командир «Русі» заявляв, що збирається «розібратися з «ЛНР», яка напала на його бойових товаришів у Красному Лучі.

7 березня на виїзді з селища Михайлівка Перевальського району було скоєно аналогічний замах на голову бригади «Призрак» Олексія Мозгового. Як повідомляють на його інформаційному каналі, в районі блокпоста, на виїзді з селища підірвали три вибухові пристрої в той момент, коли там рухався автомобіль Мозгового. Ватажок «Призрака» вижив, отримав лише легке поранення в голову.

«Казаки», які стояли на блокпосту неподалік від місця, де стався інцидент, заявили, що за кілька днів до замаху на цьому місці представники «влади «ЛНР» проводили нікому незрозумілі роботи». Сам Мозговий у відкритому зверненні до організаторів замаху фактично оголосив, що вважає цю акцію «внутрішніми республіканськими інтригами», в які його намагаються втягнути. «Сталося те, що сталося. Я всіх прощаю, я не збираюся нікому мстити, в банку з павуками ви мене не затягнути, всі потуги створити метушню всередині республіки не пройдуть», – заявив Мозговий.

До речі, сам Мозговий того вечора повертався з Луганська, де вів переговори з верхівкою «ЛНР».

Козіцин: мета – велика Казакія?

Якщо ватажок «ЛНР» Ігор Плотницький намагається встановити контроль над всією зоною конфлікту за допомогою точкових військових акцій і вибухівки, його невловимий головний суперник, отаман «Казачої національної гвардії» Микола Козіцин, діє непрямими методами. І, схоже, отаман ставить перед собою більш амбітні цілі, що виходять далеко за межі Донбасу.

Козіцин, на якого бойовики «ЛНР» оголосили полювання на початку року, несподівано знову «сплив» в Україні в лютому під час атаки бойовиків на Дебальцеве. Він особисто очолив «казачі підрозділи», які займалися «зачисткою» цього населеного пункту.

У Дебальцевому отаман заявив про те, що «Донбас – споконвічна земля донських казаків». Як уже повідомляло Радіо Свобода, Козіцин активно розвиває ідею окремої казацької нації. І можна було б вважати ці його слова лише фантазією одного з дрібних сепаратистів в зоні АТО, але, схоже, що заяви Козіцина знаходять все більшу підтримку зі східної сторони українсько-російського кордону.

Так 22 лютого в Новочеркаську пройшов Всеросійський з’їзд отаманів під головуванням Миколи Козіцина, заявленого на цьому заході вже як «Отаман Всевеликого війська Донського». На з’їзді були присутні отамани з Чувашії, Саратова, Хоперського регіону, Приокського округу Росії та інші, що визнали Козіцина «бойовим отаманом Війська» – в піку «офіційному отаманові ВВД» Віктору Гончарову, якого президент Росії Володимир Путін призначив на цю посаду своїм указом у 2013 році.

У своєму виступі на з’їзді Козіцин наголосив: «Війна тільки починається, попереду у казаків ще Третя світова». Також отаман закликав своїх прихильників воювати і проти внутрішнього ворога: «У Росії багато покидьків, тварюк. І у вищих ешелонах влади – їхні діти вчаться зараз за кордоном, гроші, все за кордоном!»

Своєрідним маніфестом Миколи Козіцина став відкритий лист до президента України Петра Порошенка, який він опублікував наприкінці лютого.

У зверненні до Порошенка Козіцин «історично обґрунтував» претензії донських казаків на землі Донбасу і навіть порівняв казацтво з багатостраждальним єврейським народом: «Частина земель Луганської та Донецької областей, які були зайняті ЗСУ, вже звільнена, але на даний момент воєнізовані загони і підрозділи армії Вашої держави все ще знаходяться на території населених пунктів Донбасу, зокрема Станиці Луганській. Все це території історично належали до області Війська Донського, тому козаки захищають свої історичні землі. В історичних подіях 20-го століття можна виділити лише два народи, які зазнали найбільш масштабні втрати, в результаті їх навмисного знищення. Багатостраждальний козачий народ, так само, як і єврейський, піддавався геноциду»…

Зрозуміло, ні про які фейкові «народні республіки» і навіть про «Новоросію», Козіцин мову не веде. Схоже, що для нього конфлікт на сході України – це частина визвольної боротьби казацького народу за самовизначення. Увертюра війни, «яка тільки починається».

І враховуючи зростання авторитету бойового отамана «Казачої національної гвардії» у Війську Донському, він явно не збирається відстоювати права казацького народу тільки лише на українській території.

Але, як виглядає, активізація казачого руху на півдні Росії – справа все ж віддаленого майбутнього. Не варто скидати з рахунків претензії Козіцина на Станицю Луганську. Атакувати цей «исконно казачий» населений пункт казаки поки що можуть тільки з російської території, адже шлях до Станиці з боку Донбасу лежить через населені пункти, контрольовані силами «ЛНР» Плотницького. Але якщо Станиця Луганська під час гіпотетичного військового вторгнення через державний кордон стане казачою, це дозволить «Казачій національній гвардії» в перспективі взяти «ЛНР» в котел.

Незважаючи на точкові успіхи Плотницького в ліквідації окремих бунтівних сепаратистів, з точки зору стратегії він не виглядає як потенційний переможець у сутичці двох антиукраїнських проектів на Луганщині. У великій грі за переформатування пострадянського простору так звані «Луганська і Донецька народні республіки» легко можуть стати їжею для нових монструозних утворень, які сьогодні тільки роблять свої перші кроки.

Андрій Діхтяренко – луганський журналіст, оглядач Радіо Свобода, головний редактор «Реальної газети»

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода

Джерело: http://www.radiosvoboda.org/content/article/26890376.html

Абсолютное большинство продуктов стали менее доступными для россиян. К такому выводу пришел Росстат, сравнив покупательную способность населения в январе 2014 года и январе 2015 года. Как рассказали «Известиям» в Росстате, если в прошлом году человек со средней зарплатой мог купить на нее, к примеру, 951 кг капусты, то в этом – 560 кг. По словам экспертов, сейчас резко растет доля людей, которые экономят на еде.

Росстат оценивает покупательную способность, исходя из того, какое количество того или иного продукта можно купить на среднюю зарплату (цены также берутся средние). Анализ проводился по 24 видам продуктов. За год только 5 их них (черный и белый хлеб, соль, вермишель, баранина) стали доступнее. Больше всего выросла доступность соли — на 9%. К примеру, в прошлом году на среднюю зарплату можно было купить 1432 кг соли, а в этом — 1571 кг.

Остальные 19 позиций стали менее доступными в среднем на 17%. Хуже всего обстоят дела с капустой. Год назад на одну среднюю зарплату можно было купить 951 кг капусты, в этом — 560 кг, то есть на 70% меньше. На втором месте — сахар. В прошлом году на среднюю зарплату можно было купить 584 кг сахара, а в этом — 380 кг, на 54% меньше. Доступность лука снизилась на 26%, риса — на 23%, яблок — на 22%, моркови — на 21%. На 17% меньше среднестатистический россиянин может теперь купить круп и мяса кур, на 16% — рыбы, на 15% — свинины, на 12% — картофеля и чая. Доступность таких продуктов, как молоко, яйца, говядина, сливочное и подсолнечное масло, маргарин, мука, понизилась на 1–7%.

По данным последнего — январского — отчета Росстата о социально-экономическом положении России, средняя зарплата в стране — 32,6 тыс. рублей. При этом она, конечно, разная для разных регионов и специальностей. Больше всего она в финансовом секторе (69 тыс. рублей), меньше всего — в текстильном производстве (14 тыс. рублей). Больше всего средняя зарплата в Ненецком автономном округе (66 тыс. рублей), на Чукотке (76 тыс. рублей), Москве и Магаданской области (61 тыс. рублей), самая низкая — в Алтайском крае (19 тыс. рублей) и Кировской области (20 тыс. рублей). В 2013 году средняя зарплата по России составляла немного меньше, чем сейчас, — 29,9 тыс. рублей.

Цены от региона к региону меняются так же сильно. К примеру, стоимость фиксированного набора товаров и услуг (в него входят 30 видов продовольственных товаров, 41 вид непродовольственных, 12 услуг) больше всего на Чукотке (19,8 тыс. рублей), в Магаданской области (17,9 тыс. рублей), в Москве (17,8 тыс. рублей), меньше всего в Севастополе (9 тыс. рублей), в Крыму (9,9 тыс. рублей), в Кемеровской области (10,5 тыс. рублей).

По информации Росстата, 93% своей зарплаты россияне тратят на покупку товаров и оплату услуг. При этом с каждым годом всё больше россиян часть зарплаты отдают, чтобы оплатить кредит. В январе 2015 общая задолженность по кредитам в России составила 11 млрд рублей, тогда как в январе 2014 года она составляла 9,9 млрд рублей, в январе 2013-го — 7,7 млрд рублей.

При этом инфляция не единственная проблема россиян — далеко не всем из них зарплата приходит вовремя. На 1 февраля 2015 года общая задолженность предприятий по зарплате составила 2,5 млрд рублей. «На 1 февраля 2015 года просроченная задолженность по заработной плате по сравнению с 1 января 2015 года снизилась в 19 субъектах Российской Федерации, выросла — в 45 субъектах, отсутствовала — в 9 субъектах, осталась без изменения — в 5 субъектах, образовалась — в 7 субъектах Российской Федерации», — говорится в исследовании Росстата.

По словам ведущего научного сотрудника Института комплексных социальных исследований РАН Леонтия Бызова, сейчас «многие люди с невысокими доходами вынуждены очень жестко экономить на еде».

— Это значит не просто покупать более дешевую колбасу, а значит вообще отказаться от колбасы, сыра и ряда продуктов, радикально менять рацион питания и образ жизни, — пояснил он.

Он рассказал, что до кризиса в той или иной степени экономили на еде около половины жителей России.

— Это самые бедные слои, которых мы в свое время насчитали 10–12%, — сказал эксперт. — А также самые массовые слои общества, не дотягивающие до уровня среднего класса. Их экономия не означает, что они голодают, — они просто вынуждены отказываться от ряда продуктов, которые они хотели бы купить. Сейчас, с развитием кризиса и деструктивных тенденций в экономике, доля людей, экономящих на еде, резко выросла.

Леонтий Бызов отметил, что в 1990-е годы россиян сильно выручало подсобное хозяйство, но сейчас культура его ведения в значительной степени утеряна.

— Для горожан дача стала местом отдыха, они сажают там цветы, — сказал он. — Но чтобы выращивали картошку и кабачки — таких мало. В 1990-е подсобное хозяйство часто держалось на старшем поколении, сейчас многие из тех людей ушли.

Тем не менее эксперт полагает, что этим летом даже горожане будут увеличивать свои посадки.

— Но это не решит серьезные экономические проблемы. Картошка не сильно дорогая, а выращивать животных не многие решатся, — пояснил он.

Профессор Международного института развития Алексей Скопин отметил, что «статистика сильно недооценивает объемы производства в личном подсобном хозяйстве».

— Самые низкие зарплаты — в сельскохозяйственных регионах, и люди там давно не протестуют, потому что там у всех или свое хозяйство при доме, где они постоянно живут, или дача, или родственники в деревне, — сказал эксперт.

Этим летом, по его мнению, более серьезно отнесутся к своим огородам и многие жители Московского региона.

— Этот тренд наметился после кризиса 2008 года, — рассказал Алексей Скопин. — Люди, которые собираются на пенсию, абсолютно четко понимают, что никакой пенсии им на жизнь не хватит. Многие сдают свои городскую квартиру и перебираются на дачу, где занимаются подсобным хозяйством. Эта ситуация очень характерна в том числе для Москвы и Санкт-Петербурга — в крупных городах выгоднее сдавать квартиру.

Про то, как и кем было совершено убийство Бориса Немцова, говорится слишком много, и потому на самом деле известно слишком мало. В пене комментариев, «сливов от следственных органов» рождаются слухи, от этих слухов — другие, и так по экспоненте. Но главный слух обнародовали в понедельник, и он как раз совсем не случаен: арестованные были одновременно организаторами, заказчиками и исполнителями самого громкого политического убийства в истории современной России. Мотив — личная неприязнь, вызванная оскорбленными чувствами верующих, такое эхо «Шарли Эбдо». И это — уже чья-то позиция, на которой, возможно, основана попытка Кремля и лично президента Путина выйти из сложившейся крайне тяжелой ситуации. Беда в одном: это — действительности не соответствует.

А что соответствует? Не будем брать в расчет комментарии криминалистов-любителей и версификаторов, разнообразные «утечки от следствия», поскольку это — политический белый шум, а все ссылки на следствие — блеф. Следствие ничего никому не комментирует, и это можно уяснить хотя бы потому, как аккуратен в своих высказываниях спикер СК Владимир Маркин, практически призвавший не верить ничему из того, что пишут.

Логика событий позволяет предположить: в Кремле испытали шок от произошедшего и захотели, чтобы сначала им рассказали правду — что это было. Потому выбор пал на следователя по особо важным делам Краснова, который в политику не играется и чей стиль — никогда не общаться с прессой. Это запрещено делать и членам следственной группы — даже после раскрытия преступления и вынесенного приговора. «Новая газета» знает это, поскольку именно генерал Краснов раскрыл убийство Станислава Маркелова и Анастасии Бабуровой, а затем — «дело БОРНа».

Исполнители

Известно, что в исполнении убийства Бориса Немцова подозреваются бывший замкомандира батальона ВВ МВД РФ «Север» Заур Дадаев и бывший боец этого подразделения Беслан Шаванов. Дадаеву предъявлено обвинение, и он арестован вместе со своими троюродными братьями Шадидом и Анзором Губашевыми, а также Рамзатом Бахаевым и Тамерланом Эскерхановым (бывший сотрудник МВД Чечни), которых обвиняют в соучастии (скорее всего, следили за политиком). Принадлежность двух подозреваемых к элитной структуре чеченских силовиков подтвердил и глава Чечни Рамзан Кадыров в своем инстаграме, и сам Заур Дадаев — единственный из всех, дающий показания и берущий всю вину на себя. Второго — Шаванова — опросить никто не успел, потому что он либо сам подорвался на гранате во время субботнего штурма в Грозном, либо был подорван в ходе этой спецоперации.

Нашли подозреваемых стремительно. Пожалуй, еще ни разу в российской истории расследований заказных убийств не было столь быстрой реализации. Причин у этого несколько. Во-первых, сработала агентура ФСБ. Есть и другие.

Камеры и на мосту, и на Кремле, естественно, работали. И то, что видео с этих камер не попало в интернет, свидетельствовало о серьезности намерений следствия, в отличие от многочисленных утечек по другим уголовным делам, когда преступников чуть ли не в режиме реального времени информировали, стоит ли им делать ноги или на них ничего нет. (ТВЦ выложило в сеть видео со своей камеры, очевидно, по собственной инициативе — до того, как этот вещдок был изъят.)

Другое дело, что видео с тех камер, которые принадлежат ФСО, могли быть не сразу отданы следствию. Так уж устроена у нас процедура: сначала в «чужое» ведомство пишется запрос, который рассматривают, потом принимают постановление о рассекречивании материалов и лишь после всего этого отдают следствию.

Джерело: http://www.novayagazeta.ru/inquests/67575.html

Депутати, промисловці й експерти радять терміново розконсервовувати військову техніку зі складів біля лінії фронту

Київ – Законсервовану українську бронетехніку, яка зберігається поблизу зони бойових дій, не відводять у глибокий тил на переобладнання, повідомляє керівник підприємства «Вепр», яке спеціалізується на такій техніці. Відтак зростає ризик захоплення складів російськими військами та сепаратистами, попереджають експерти. В Міноборони цю проблему не коментують, тоді як концерн «Укроборонпром» звітує, що триває переоснащення техніки, яку вивезли з прифронтового Артемівська.

Сотні одиниць легкої бронетехніки радянських часів законсервовані на військових складах в Артемівську на Донеччині. Серед них – близько 900 бойових розвідувально-десантних машин (БРДМ), заявив у коментарі Радіо Свобода Володимир Пилипенко, директор підприємства «Вепр», яке спеціалізується на виробництві й переобладнанні броньованого автотранспорту. Він наголосив, що якість броні БРДМ дає змогу досить швидко переробити їх на сучасні броньовані машини для піхоти, які в підсумку будуть дешевшими та не гіршими, ніж західні аналоги. Одні лише підприємства Кременчука, у разі стабільного фінансування, здатні переробляти до 500 БРДМ на місяць, запевняє Пилипенко. Він демонструє зразки перероблених на його підприємстві БРДМ, які крім капітального ремонту отримали сучасні броньовані вікна й великі двері та додаткове обладнання, що робить їх придатними до десантування й застосування у міських боях, заявив Володимир Пилипенко.

«Основна маса української бронетехніки призначена для фронтальної війни: від міста до міста. Нині бойові дії відбуваються в містах, де багато важать габарити техніки та пристосованість до асфальтованих доріг. Давайте ж, дамо нашим воякам нову та недорогу техніку. Я маю креслення, і готовий поділитися з будь-яким підприємством, яке готове долучитися. Працюймо!», – закликає директор підприємства «Вепр».

Вивозити в тил треба всю українську бронетехніку, яку зберігають на консервації поблизу від лінії фронту, наголосив у коментарі радіо Свобода позафракційний.

«Саме в Артемівську зберігаються тисячі одиниць техніки, які терміново треба звідти вивезти. Адже Артемівськ знаходиться близько до зони бойових дій. Я не знаю, чого чекає влада? Чекає, доки захоплять місто разом з бронетехнікою? – обурюється депутат. – Треба готуватися до подальшого наступу московських окупантів, тому що такий наступ, на жаль, планується».

Радіо Свобода звернулося до Міноборони із запитаннями, наскільки надійно захищені склади законсервованої бронетехніки в Артемівську на випадок атаки російських військ та сепаратистів, і хто має опікуватися її вивезенням на реконструкцію. У прес-службі відомства відповіли, що не володіють інформацією щодо конкретних складів, і пообіцяли вивчити питання й відповісти пізніше.

Тим часом державний концерн «Укроборонпром» звітує: частину броньованих машин з Артемівська, зокрема БТР-1, вже розконсервовують та переобладнують у Вінниці. Перші такі машини днями надійшли на озброєння Нацгвардії, повідомляє концерн на своєму сайті. Водночас, у повідомленні йдеться, що Вінницький експериментально-механічний завод здатен осучаснити до 80 БТР-ів на рік.

Між тим, це в десятки разів менше техніки, аніж є на консервації в одному лише Артемівську, наголошує депутат Юрій Бублик.

Потрібно вирішити, вивозити чи знищувати стару техніку – експерт

Теоретично треба було вже давно вивезти усю непрацюючу радянську бронетехніку з Донеччини й Луганщини, але на практиці для цього можуть бути серйозні застереження, повідомив Радіо Свобода співдиректор програм з міжнародної безпеки Центру Разумкова Олексій Мельник.

«На папері Міноборони мало б давно вивезти подалі від фронту все що можна. Однак ми не знаємо деталей, чи всю цю бронетехніку можна відновити, чи вона великою мірою є брухтом. Потрібно передбачати можливі сценарії на випадок, якщо склади намагатимуться захопити сепаратисти. Імовірно, непрацюючу техніку простіше знищити на місці. Але це дуже великі обсяги, і невідомо, чи має зараз держава потрібні ресурси», – припускає експерт. І додає, що у випадку з евакуацією 900 БРДМ ідеться про декілька залізничних ешелонів.

Наскільки надійно Збройні сили захищають підступи до Артемівська? РНБО й український Генштаб стверджують, що після відступу з Дебальцева на цьому напрямку українські військові залишаються на своїх позиціях. Водночас, прес-секретар командування сектору А (північна ділянка лінії фронту) Володимир Коріняк повідомляє, що на Луганщині росіяни та бойовики накопичують ударну групу, навчають свіжі сили найманців, відтак спроба наступу може відбутися в найближчі тижні.

Подібну інформацію наводить і депутат від «Народного фронту» лідер групи «Інформаційний спротив» Дмитро Тимчук. За його словами, російське командування намагається створити перевагу в техніці та живій силі на окремих напрямках.

«На Алчевсько-Первомайському напрямку командування російсько-терористичних військ посилює свою ударну групу мінометними підрозділами та артилерією, нібито «відведеною» з буферної зони. Зокрема, в цьому районі помітили «повернення» на позиції щонайменше двох артилерійських батарей», – написав Дмитро Тимчук у себе у Facebook.

Лише сильна армія змусить Росію переглянути плани наступу– Береза

Україна має готуватися до можливого російського наступу, відтак законсервовані бронемашини треба було відводити та модернізувати ще раніше, наголосив у коментарі Радіо Свобода депутат від «Народного фронту» та колишній командир батальйону «Дніпро-1» Юрій Береза.

«Треба вивезти всю техніку та всі оборонні виробництва з Донеччини та Луганщини. Пріоритетом має бути розконсервація. Ми готуємося до війни з Росією. Зрозуміти чи передбачити Путіна нереально. Єдине, що може його спинити – це сильна боєздатна армія. Техніка вже має йти у тил з цих складів безперервним потоком», – стверджує депутат.

За словами Берези, українське Міноборони вже вчинило помилку, коли на початку бойових дій залишило техніку, яка була на зберіганні в Донецьку та Луганську.

Що ж до оборони Артемівського напрямку, то Юрій Береза відзначає певний прогрес: під час перемир’я вояки розбудовують систему фортифікаційних споруд та мінних загороджень. Зі свого боку військовий експерт Ігор Козій закликає українську владу в час перемир’я опікуватися зміцненням оборони, накопиченням резервів у напрямках імовірного наступу та повністю завантажити оборонно-промисловий комплекс.

Джерело: http://www.radiosvoboda.mobi/a/26890993.html