Іноді в бізнесі зустрічаються люди, після яких хочеться не просто написати відгук, а поставити великий червоний знак: обережно, небезпечно для грошей, часу і нервів.

Про Данила Присяжнюка я вже писав раніше. Моя історія почалась із замовлення на 3D-візуалізацію. Красиві розмови, офіс, скляні перегородки, розповіді про масштабні проєкти, перспективи, рендер-ферму, “великі плани” і майже театральна впевненість у власній величі. На перший погляд — солідний замовник. На практиці — класична історія: людина бере на себе зобов’язання, користується роботою інших, затягує процес, змінює вимоги, знецінює результат і в підсумку не платить.

Тоді це могло виглядати як окремий конфлікт між замовником і підрядником. Але з часом виявилось, що це не випадковість і не “творче непорозуміння”. Це дуже схоже на системну модель поведінки.

Бо, як виявилось, проблеми були не тільки з підрядниками. Клієнти також роками намагались добитись правди. І тепер маємо судову постанову, яка дуже багато пояснює.

Схема, яка виглядає знайомо

Зовні все виглядало красиво.

Офіс. Впевненість. Розмови про великі проєкти. Демонстрація масштабу. Обіцянки. Враження “людини з можливостями”. Саме так часто і працює обгортка, за якою потім починається зовсім інша реальність.

У моєму випадку Присяжнюк говорив про великий обсяг робіт, про готовність платити, про перспективи співпраці. Але коли дійшло до конкретики, почались типові маневри:
то немає чіткого технічного завдання, то змінюються вимоги, то результат “не такий”, то виконавець “не зрозумів”, то треба ще переробити, то оплата буде потім.

Це дуже зручна позиція: тримати підрядника в підвішеному стані, отримувати роботу, змінювати правила гри по ходу процесу, а потім заявляти, що все неякісне і платити нема за що.

А тепер, судячи з матеріалів судової справи, схожа логіка проявилась уже в історії з ремонтом квартир.

Бралися гроші на ремонт, а роботи фактично не виконувались

У постанові Київського апеляційного суду йдеться про договір від 30.01.2020, за яким Присяжнюк Данило Артемович мав організувати проведення будівельно-оздоблювальних робіт, розробку архітектурно-дизайнерської документації, перепланування, постачання матеріалів, меблів, техніки та інші роботи по квартирах.

За умовами договору йому передавались кошти. Графік платежів був серйозний: десятки тисяч доларів частинами. Перший внесок — 20 000 доларів США.

І що далі?

А далі, як випливає з постанови суду, виникла дуже знайома картина: гроші отримані, а належного підтвердження виконання робіт у погоджені строки немає. Суд прямо звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів належного виконання відповідачем зобов’язань: фінансової звітності, доказів виконання робіт, належного листування про об’єктивні перешкоди, які б унеможливлювали своєчасне виконання.

Тобто гроші були. Зобов’язання були. Договір був. А результату, який мав бути підтверджений документально, — не було.

І тут починається найцікавіше.

Коли замість виконаних робіт з’являються “дизайн-проєкти”

У справі фігурували дизайн-проєкти, які відповідач намагався використати як доказ того, що роботи нібито виконувались. Але суд апеляційної інстанції звернув увагу на важливі моменти.

По-перше, питання було не просто в тому, чи існують якісь файли або роздруківки. Питання було в тому, чи підтверджують вони належне виконання зобов’язань у строк і в потрібному обсязі.

По-друге, суд звернув увагу, що сам факт надсилання якихось матеріалів електронною поштою чи через месенджери не означає автоматично, що зобов’язання виконані належно. Тим більше, якщо немає нормального підтвердження передачі результату, актів, оригіналів електронних доказів або інших документів, які б закривали питання.

По-третє, у матеріалах згадується, що частина доказів з’являлась уже на стадіях судового процесу, коли спір фактично був у розпалі. І це теж виглядає дуже показово.

Бо це вже знайома логіка: коли треба було виконувати — не виконували. Коли треба відповідати — починають з’являтись папери, пояснення, “дизайни”, скріншоти, листування і спроби переконати суд, що все було майже чудово.

Суд поставив крапку: 20 000 доларів США підлягають стягненню

Київський апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове рішення: позов задовольнити.

З Присяжнюка Данила Артемовича постановлено стягнути на користь позивача 20 000 доларів США та судовий збір у розмірі 18 470 грн.

Це вже не просто “хтось комусь щось сказав”. Це не емоції в коментарях. Це не образа підрядника, якому не заплатили. Це судова постанова, в якій прямо зафіксовано проблему з виконанням зобов’язань і поверненням коштів.

І тут моя особиста історія з 3D-візуалізацією починає виглядати не як окремий неприємний випадок, а як ще один пазл у значно більшій картині.

Мені не заплатили за 3D-візуалізацію. Клієнтам не повернули гроші за ремонт. Це вже не випадковість

Коли людина один раз не заплатила підряднику — можна ще сперечатись, хто правий, хто винен, хто що не так зрозумів.

Коли з’являються історії від інших людей — це вже привід насторожитись.

Коли клієнти роками судяться, а апеляційний суд постановляє стягнути з цієї особи 20 000 доларів США — це вже не “творчий конфлікт”. Це дуже серйозний сигнал для всіх, хто може мати справу з цією людиною.

У моїй історії схема була така:
показати масштаб, красиво говорити, переконати почати роботу, не давати чітких завдань, змінювати вимоги, знецінювати результат і врешті не заплатити.

У судовій історії, якщо спростити до суті, виглядає так:
отримати гроші на роботи, не підтвердити належне виконання зобов’язань, а потім роками сперечатись у судах.

Занадто схоже, щоб називати це випадковістю.

Красива вітрина не дорівнює добросовісність

Окрема деталь — офіс. Саме він, схоже, відігравав важливу роль у створенні враження. Коли людину запрошують у великий офіс, показують простір, техніку, “команду”, розповідають про масштаби, у багатьох автоматично виникає думка: ну це ж не випадковий шахрай з підворіття, це ж “серйозний бізнес”.

Але реальність іноді значно простіша: офіс може бути декорацією, а впевнена мова — інструментом для отримання довіри.

Довіра — це валюта. І саме її в таких історіях спочатку витягують з людини. А вже потім витягують гроші, роботу, час, ресурси, нерви.

Тепер, здається, Данило вже десь у Дубаї

За наявною в мене інформацією, Данило Присяжнюк зараз перебуває або перебував у Дубаї. І це теж дуже символічно.

Коли в Україні залишаються підрядники, яким не заплатили, клієнти, які роками добивались правди, судові рішення про стягнення коштів — дуже зручно опинитись десь далеко, у красивому місці, з новими історіями, новими знайомствами і, можливо, новими “перспективними проєктами”.

Але інтернет пам’ятає. Судові документи залишаються. Історії людей теж залишаються.

Висновок простий: обережно

Я не рекомендую мати справу з Данилом Присяжнюком без жорстких гарантій, передоплати на вашу користь, нотаріальних документів, актів, фіксації кожного кроку, перевірки всіх компаній, договорів і реального джерела фінансування.

А краще — просто триматись подалі.

Бо коли людина один раз не виконує зобов’язання — це може бути помилка.
Коли таких історій кілька — це вже стиль.
Коли доходить до судів і стягнення десятків тисяч доларів — це вже не стиль. Це попередження для всього ринку.

Данило Присяжнюк — це приклад того, як красива упаковка, гучні слова і впевнена поведінка можуть прикривати дуже неприємну реальність: взяти гроші або роботу, а потім зробити вигляд, що винні всі навколо.

І саме тому про такі історії треба писати.
Щоб наступні підрядники, інвестори, клієнти чи партнери не дізнавались правду вже після того, як втратили свої гроші.

 

 

 

دانيلو بريسيـاجنيوك: مكتب جميل، وعود كبيرة، ونمط قديم — أخذ المال ثم التصرف وكأن «كل شيء كان طبيعياً»

في عالم الأعمال، أحياناً تصادف أشخاصاً لا يكفي أن تكتب عنهم مجرد مراجعة أو تعليق. بل تشعر أن من الضروري وضع علامة تحذير حمراء كبيرة: احذروا، هذا الشخص قد يكون خطراً على أموالكم ووقتكم وأعصابكم.

لقد كتبت سابقاً عن دانيلو بريسيـاجنيوك. بدأت قصتي معه بطلب تنفيذ أعمال تصوّر ثلاثي الأبعاد. كانت هناك أحاديث جميلة، مكتب مرتب، قواطع زجاجية، قصص عن مشاريع كبيرة، آفاق تعاون، مزرعة رندر، «خطط ضخمة» وثقة مسرحية تقريباً بعظمته الشخصية. للوهلة الأولى بدا كعميل جاد ومحترم. لكن في الواقع ظهرت قصة كلاسيكية: شخص يأخذ التزامات على عاتقه، يستخدم عمل الآخرين، يماطل، يغيّر المتطلبات، يقلل من قيمة النتيجة، وفي النهاية لا يدفع.

في ذلك الوقت كان يمكن أن يبدو الأمر وكأنه نزاع منفصل بين عميل ومقاول. لكن مع مرور الوقت اتضح أن الأمر لم يكن صدفة ولا «سوء تفاهم إبداعياً». بل أصبح يبدو كنمط متكرر في السلوك.

لأن المشكلة، كما تبيّن لاحقاً، لم تكن مع المقاولين فقط. فالعملاء أيضاً حاولوا لسنوات الوصول إلى الحقيقة. والآن توجد لدينا وثيقة قضائية تشرح الكثير.

النمط الذي يبدو مألوفاً

من الخارج كان كل شيء يبدو جميلاً.

مكتب. ثقة. أحاديث عن مشاريع كبيرة. إظهار للحجم والإمكانات. وعود. انطباع بشخص «صاحب قدرات». وهكذا بالضبط تعمل أحياناً الواجهة الخارجية التي تبدأ بعدها حقيقة مختلفة تماماً.

في حالتي، تحدث بريسيـاجنيوك عن حجم كبير من العمل، وعن الاستعداد للدفع، وعن آفاق التعاون. ولكن عندما وصلنا إلى التفاصيل، بدأت المناورات المعتادة:
لا توجد مهمة فنية واضحة، ثم تتغير المتطلبات، ثم النتيجة «ليست كما يجب»، ثم المنفذ «لم يفهم»، ثم يجب إعادة العمل، ثم الدفع سيكون لاحقاً.

هذه وضعية مريحة جداً: إبقاء المقاول في حالة تعليق، الحصول على العمل، تغيير قواعد اللعبة أثناء التنفيذ، ثم الادعاء بأن كل شيء غير جيد ولا يوجد ما يستحق الدفع.

والآن، بحسب مواد القضية القضائية، ظهرت منطقية مشابهة في قصة ترميم الشقق.

تم أخذ أموال للترميم، لكن الأعمال فعلياً لم تُنفذ كما يجب

في قرار محكمة الاستئناف في كييف، يدور الحديث حول عقد مؤرخ في 30.01.2020، كان بموجبه دانيلو أرتيموفيتش بريسيـاجنيوك ملزماً بتنظيم تنفيذ أعمال البناء والتشطيب، وإعداد الوثائق المعمارية والتصميمية، وإعادة التخطيط، وتوريد المواد والأثاث والأجهزة، وأعمال أخرى متعلقة بالشقق.

وبموجب شروط العقد، تم تحويل أموال إليه. كان جدول الدفعات جدياً: عشرات آلاف الدولارات على دفعات. الدفعة الأولى — 20,000 دولار أمريكي.

وماذا حدث بعد ذلك؟

بحسب ما يظهر من قرار المحكمة، ظهرت صورة مألوفة جداً: المال تم استلامه، لكن لا يوجد تأكيد كافٍ على تنفيذ الأعمال بشكل صحيح وفي المواعيد المتفق عليها. وقد لفتت المحكمة الانتباه مباشرة إلى أن مواد القضية لا تحتوي على أدلة تثبت التنفيذ السليم للالتزامات من جانب المدعى عليه: لا تقارير مالية كافية، ولا أدلة على تنفيذ الأعمال، ولا مراسلات مناسبة حول عوائق موضوعية كانت تمنع التنفيذ في الوقت المحدد.

بمعنى آخر: المال كان موجوداً. الالتزامات كانت موجودة. العقد كان موجوداً. أما النتيجة التي كان يجب تأكيدها بالمستندات — فلم تكن موجودة بالشكل المطلوب.

وهنا يبدأ الجزء الأكثر دلالة.

عندما تظهر «مشاريع تصميم» بدلاً من الأعمال المنجزة

في القضية ظهرت مشاريع تصميم حاول المدعى عليه استخدامها كدليل على أن الأعمال قد نُفذت. لكن محكمة الاستئناف لفتت الانتباه إلى نقاط مهمة.

أولاً، لم يكن السؤال فقط فيما إذا كانت هناك ملفات أو مطبوعات ما. السؤال كان: هل تثبت هذه المواد التنفيذ السليم للالتزامات في الموعد وبالحجم المطلوب؟

ثانياً، أشارت المحكمة إلى أن مجرد إرسال بعض المواد عبر البريد الإلكتروني أو تطبيقات المراسلة لا يعني تلقائياً أن الالتزامات نُفذت بشكل صحيح. خصوصاً إذا لم يكن هناك تأكيد مناسب لتسليم النتيجة، أو محاضر استلام، أو أصول للأدلة الإلكترونية، أو مستندات أخرى تغلق هذا السؤال.

ثالثاً، تذكر المواد أن جزءاً من الأدلة ظهر بالفعل في مراحل من العملية القضائية، عندما كان النزاع قد بدأ فعلياً. وهذا أيضاً يبدو مؤشراً جداً.

لأن هذا منطق مألوف: عندما كان يجب التنفيذ — لم يتم التنفيذ. وعندما أصبح من الضروري الإجابة أمام المحكمة — بدأت تظهر الأوراق، والتفسيرات، و«التصاميم»، ولقطات الشاشة، والمراسلات، ومحاولات إقناع المحكمة بأن كل شيء كان تقريباً ممتازاً.

المحكمة وضعت النقطة: يجب استرداد 20,000 دولار أمريكي

قامت محكمة الاستئناف في كييف بإلغاء قرار محكمة الدرجة الأولى وأصدرت حكماً جديداً: قبول الدعوى.

وقررت المحكمة إلزام دانيلو أرتيموفيتش بريسيـاجنيوك بدفع 20,000 دولار أمريكي لصالح المدعي، بالإضافة إلى رسوم قضائية قدرها 18,470 هريفنيا أوكرانية.

وهذا لم يعد مجرد «شخص قال شيئاً عن شخص آخر». وليست هذه عواطف في التعليقات. وليست مجرد شكوى من مقاول لم يحصل على أجره. هذه وثيقة قضائية تثبت وجود مشكلة في تنفيذ الالتزامات وإعادة الأموال.

وهنا تبدأ قصتي الشخصية مع أعمال التصور ثلاثي الأبعاد بالظهور ليس كحادثة منفصلة مؤسفة، بل كقطعة أخرى في صورة أكبر بكثير.

لم يتم الدفع لي مقابل أعمال التصور ثلاثي الأبعاد. والعملاء لم يستعيدوا أموال الترميم. هذا لم يعد يبدو صدفة

عندما لا يدفع شخص ما لمقاول مرة واحدة — يمكن للناس أن يتجادلوا: من كان على حق، ومن كان مخطئاً، ومن لم يفهم ماذا.

عندما تظهر قصص من أشخاص آخرين — فهذا سبب جدي للحذر.

وعندما يقضي العملاء سنوات في المحاكم، ثم تقرر محكمة الاستئناف استرداد 20,000 دولار أمريكي من هذا الشخص — فهذا لم يعد «نزاعاً إبداعياً». إنه تحذير خطير لكل من قد يتعامل معه.

في قصتي كان النمط كالتالي:
إظهار الحجم، الكلام الجميل، إقناع الطرف الآخر ببدء العمل، عدم تقديم مهام واضحة، تغيير المتطلبات، التقليل من قيمة النتيجة، وفي النهاية عدم الدفع.

وفي القصة القضائية، إذا اختصرنا الجوهر، تبدو الصورة كالتالي:
استلام أموال مقابل أعمال، عدم إثبات التنفيذ السليم للالتزامات، ثم سنوات من النزاع في المحاكم.

الأمر متشابه أكثر من اللازم حتى يُسمى صدفة.

الواجهة الجميلة لا تعني النزاهة

هناك تفصيل منفصل يستحق الانتباه — المكتب. يبدو أن المكتب لعب دوراً مهماً في خلق الانطباع. عندما تتم دعوة شخص إلى مكتب كبير، ويتم عرض المساحة والمعدات و«الفريق»، ويتم الحديث عن المشاريع الواسعة، تظهر لدى كثيرين فكرة تلقائية: هذا بالتأكيد ليس شخصاً عشوائياً، بل «رجل أعمال جاد».

لكن الواقع أحياناً أبسط بكثير: قد يكون المكتب مجرد ديكور، وقد تكون الثقة في الكلام مجرد أداة لاكتساب ثقة الآخرين.

الثقة هي العملة الحقيقية في مثل هذه القصص. أولاً يتم أخذ الثقة من الشخص. وبعد ذلك يتم أخذ المال، والعمل، والوقت، والموارد، والأعصاب.

والآن يبدو أن دانيلو موجود في مكان ما في دبي

وفقاً للمعلومات المتاحة لدي، فإن دانيلو بريسيـاجنيوك موجود حالياً، أو كان موجوداً، في دبي. وهذا أيضاً أمر رمزي جداً.

عندما يبقى في أوكرانيا مقاولون لم يحصلوا على أموالهم، وعملاء حاولوا لسنوات الوصول إلى الحقيقة، وقرارات قضائية بشأن استرداد أموال — يصبح من المريح جداً أن يكون الشخص في مكان بعيد وجميل، مع قصص جديدة، ومعارف جدد، وربما «مشاريع واعدة» جديدة.

لكن الإنترنت يتذكر. والوثائق القضائية تبقى. وقصص الناس لا تختفي.

الخلاصة بسيطة: احذروا

أنا لا أنصح بالتعامل مع دانيلو بريسيـاجنيوك من دون ضمانات صارمة، ودفع مسبق لصالحكم، ومستندات موثقة، ومحاضر استلام، وتسجيل كل خطوة، والتحقق من جميع الشركات والعقود والمصدر الحقيقي للتمويل.

والأفضل — الابتعاد تماماً.

لأن الشخص عندما لا يفي بالتزاماته مرة واحدة — قد تكون هذه غلطة.
وعندما تظهر عدة قصص مشابهة — فهذا يصبح أسلوباً.
وعندما تصل الأمور إلى المحاكم واسترداد عشرات آلاف الدولارات — فهذا لم يعد مجرد أسلوب. هذا تحذير للسوق كله.

دانيلو بريسيـاجنيوك هو مثال على كيف يمكن للواجهة الجميلة، والكلام الكبير، والسلوك الواثق، أن تخفي واقعاً مزعجاً جداً: أخذ المال أو العمل، ثم التصرف وكأن الجميع مخطئون ما عداه.

ولهذا يجب الكتابة عن مثل هذه القصص.
حتى لا يكتشف المقاولون أو المستثمرون أو العملاء أو الشركاء القادمون الحقيقة بعد أن يكونوا قد خسروا أموالهم.