Місяць: Липень 2015

Я не люблю нынешнего президента даже больше, чем прежнего. Прежний был дурак, жмот, шапкокрад. Он был глуп и невежественен. Петр Алексеевич прекрасно образован; бизнесмен, дипломат, и вроде бы даже патриот. И так бездарно править…

Джерело: http://24tv.ua/yuriy_kasyanov/ya_ne_lyublyu_nyineshnego_prezidenta_dazhe_bolshe_chem_prezhnego/n596200

1. Економіку і революцію неможливо обдурити

Після 2004-го вже третій український президент намагається зробити те, що не вдавалося зробити нікому, ніде й ніколи – обдурити економіку і закони суспільного розвитку.

Вже третій президент демонструє невміння розрізняти причини і приводи революцій.

Революція – це сигнал економіки про те, що в існуючій системі управління вона вже не здатна утримувати соціальну сферу.

Повторна революція – це сигнал, що проблеми доведені до крайнього ступеню гостроти  і поступові зміни вже не врятують ситуацію.

Потрібні не просто кардинальні системні зміни, а зміни дуже швидкі.

Порошенко з Яценюком так і не змогли зрозуміти, що якщо хоча б одну з цих умов проігнорувати – наступної революції не уникнути. А вони ігнорують обидві.

У жовтні 1917-го Тимчасовий уряд Росії вже допустився такої ж фатальної помилки – і третя революція швидко і кардинально знищила і владу, і всю еліту.

Будь-яка соціальна революція є продуктом діяльності влади, а не революціонерів чи  недоброзичливих сусідів.

Коли більша частина населення вже не в змозі зводити кінці з кінцями  – високий рейтинг може отримати не те що Ленін або Гітлер, а навіть Ляшко.

Коли за президентську і генеральську показуху народ розплачується сотнями солдатських життів – армія перетворюється на революційний казан.

Нові  тарифи при старих “схемах” – найефективніша революційна агітація.

Прибутки “сімейних” бізнесів нової влади на фоні катастрофічного падіння економіки і рівня життя населення –  найкраще паливо для революційного полум’я.

Віра в магічну силу телевізійної картинки вже зіграла злий жарт з Януковичем. Тепер на цих граблях танцюють Порошенко і Яценюк.

Щоб відвернути нову революцію, потрібно вплинути не на електорат, а на економіку.

А економіці глибоко начхати і на театрально-героїчні пози президента перед телекамерою, і на показово-реформаторську риторику прем’єра.

Економіка не реагує на заяви Порошенка, що злочинний світ тремтітиме перед Яремою.

Вона реагує на сміхотворну кількість вкрадених грошей, повернутих Яремою в економіку.

Так само вона не реагує на показові арешти декількох прокурорів чи чиновників.

Вона реагує на величезну кількість грошей, які вимиває з економіки через корупційний податок вся прокурорсько-суддівсько-міліцейсько-СБУшна система.

Економіці байдуже, яку назву придумає президент для районів, контрольованих легалізованими терористами. Для неї важливо, що ці райони неодмінно стануть “чорною дірою”, в якій швидко і безслідно зникатимуть величезні кошти.

Економіка не помітить податкових змін Яценюка – до тих пір, поки ці зміни не стимулюватимуть вітчизняний бізнес виводити гроші з тіні та інвестувати їх в економіку, створюючи нові робочі місця.

Запитайте знайомих бізнесменів у регіонах про стимули і перспективи розвитку – і ви отримаєте повну картину перспектив виходу з революційної ситуації.

Проїдання міжнародних кредитів не вирішує проблему, а лише поглиблює її.

Українська економіка агонізує не через війну і не через брак грошей.

Її добивають тотальна корупція, тотальні “схеми” і тотальні офшори. Саме вони ведуть економіку до краху, а країну – до революції.

Але влада вперто не бажає щось кардинально змінювати. Вона продовжує фрагментарні вибіркові дії  задля привабливої телекартинки видавати за системні зміни.

Дуже показовими у цьому плані стали події у Закарпатті. Доки не відбулося стрілянини з жертвами, яка привернула до себе загальну увагу – і тотальна корупція, і тотальна контрабанда цілком влаштовували і Порошенка, і Яценюка.

Коли бруд стало неможливо приховати – перед телекамерами з’явився рішучий президент з рішучими діями.

В інших областях, в яких такий же бруд залишається під килимом – жодних різких рухів ні президента, ні прем’єра…

Щоб зрозуміти причини, потрібно дати відповідь на два дуже прості питання:

1. Де зареєстровані ключові бізнес-активи Порошенка? Де зареєстровані ключові бізнес-активи соратників і “попутників” президента і прем’єра?

1. Скільки власних бізнес-активів і активів соратників Порошенко і Яценюк за останній рік перевели з офшорів в Україну?

Відповідь на ці питання – найточніший показник реформаторського потенціалу президента і прем’єра.

Команди офшорного президента і офшорного прем’єра категорично не бажають підтримати українську економіку власною кишенею, в якій зберігаються “мінімізовані” гроші.

То чи варто дивуватися, що економічні реформи зводяться до виконання умов МВФ і політичних вимог країн-донорів, а також до підвищення тарифів.

Чому ні у Порошенка, ні у Яценюка немає чіткого системного бізнес-плану реформування української економіки?

Тому що у них немає потреби у такому бізнес-плані – все рівно буде робитися тільки те, без чого неможливо отримати черговий транш кредиту.

Офшорну владу мало цікавлять перспективи не офшорної частини українського бізнесу.

Офшори – це не тільки бізнесові схеми. Це – менталітет.

Мільярдери і мільйонери у владі не соромляться у бідній країні під час війни збагачуватись за рахунок “мінімізації”, пільг з бюджету, “схем” і контрабанди.

А прокурори-мільйонери, судді-мільйонери і генерали-мільйонери продовжують очолювати “непримиренну боротьбу” з корупцією…

Якщо Порошенко і Яценюк продовжать і далі займатися імітацією реформ – економіка дасть третій революційний сигнал.

І тоді владу і стару еліту не врятують ні вишиванки, ні Нуланд з Меркель.

До того ж, уважні глядачі помітили, що у першому акті вистави на стіні висить велика кількість автоматів Калашникова…

А значить, не всім представникам влади може так пощастити з втечею, як Януковичу.

2. Війна може все списати. Навіть “під нуль” – владу

На війну влада не тільки списує плачевні результати своєї діяльності.

Наслідуючи Тимчасовий уряд Росії у 1917-му, одним з основних методів протидії назріваючій революції, українська влада обрала розкручування теми патріотизму та єдності влади і народу перед лицем смертельної небезпеки.

Тема дуже сильна. От тільки у виконанні Порошенка, Яценюка та їх соратників вона звучить відверто фальшиво.

Коли офшорні “мінімізатори” платежів в український бюджет перед телекамерою красуються у вишиванках – це викликає не стільки повагу, скільки роздратування.

Президент-“патріот” примудрився навіть не заїкнутись про тісний взаємозв’язок питання прав росіян в Україні, зокрема у Донбасі, з питанням про права українців у Росії. Що вивело б пошук виходу з конфлікту у зовсім іншу площину.

За кожен долар свого майна Порошенко тримається руками, ногами й зубами.

А от інтересами України він відразу погодився поступатися в односторонньому порядку.

І у підсумку опинився за півкроку до поразки у політичному Сталінграді. (див. “Битва за “статус”. Путін vs Порошенко”, УП 18.11.2014)

Не має значення, які контексти вкладають в перехідні положення Конституції Порошенко і Рада.

Тому що реалізовувати “особливий статус”, якою назвою його не маскуй, на практиці буде Путін. “Взаємне” припинення вогню ми вже маємо…

Син президента надійно ховається від передової у Верховній Раді. А синам пересічних українців тато-президент вустами Муженка віддає накази “триматися” з автоматами і шкільними автобусами проти танків і “градів”…

Хтось вірить, що злощасному Іл-76 у тих умовах дозволили б злетіти у повітря, якби на його борту був син президента?

Хтось вірить, що в Іловайську українські солдати не отримали б а ні вчасної допомоги, а ні вчасного наказу про відступ, якби серед них був син президента?

А де вирішив себе реалізувати син полум’яного патріота Пашинського? В обороні Маріуполя чи Пісків? Ні – в “Укроборонпромі”.

Коли народ бачить, що у влади дві діаметрально протилежні правди – для себе і для пересічних українців – спекуляції на теми патріотизму і єдності не віддаляють революцію, а наближають її.

Влада не хоче помічати, що вона вже вірить у власну телекартинку значно більше, ніж народ.

Команда Порошенка намагається копіювати улюблений штамп кремлівської пропаганди: виступати проти  російського (українського) президента у такий важкий час може лише ворог Росії (України).

Справжній патріот Росії (України) повинен беззастережно об’єднатись навколо Путіна (Порошенка).

Хто проти влади – той агент Америки (Кремля).

Не допоможе…

3. Остаточну юридичну оцінку дій Порошенка, Яценюка та їх соратників у кращому разі даватимуть прокурори, призначені НАСТУПНИМ президентом. У гіршому – озброєна революційна юрба

Президенту та іншим не варто забувати, що Порошенко не вічно призначатиме прокурорів.

Не варто сподіватись, що Шокіну і Матіосу вдасться поставити крапки і всі кінці надійно заховати у воду.

Цілком може виявитись, що “подвигів” Муженка, Яреми, Шокіна, Гонтарєвої вистачить на кримінальні статті і для самого Порошенка.

Те ж саме стосується і прем’єра та його команди.

Якщо до того часу доведений до кризової межі народ не візьметься чинити самосуд…

Особливо якщо врахувати, що Кремль зробить все можливе, щоб підготовлений Порошенком і Яценюком Третій майдан переріс у форму хаосу і розгулу мародерства та насильства.

Якщо влада створила причини революції – привід і революціонери завжди знайдуться.

Перевірено історичною практикою.

Геннадій Люк, для УП

Джерело: http://www.pravda.com.ua/articles/2015/07/24/7075497/?attempt=1

Уже сложно вспомнить, сколько раз МВФ требовал от Украины девальвировать гривну. Это было и в 2013, и в 2012, и в 2011 годах и еще раньше. Для специалистов МВФ любимая рекомендации лечения любой экономики страны — это девальвация национальной валюты. Некоторые наши эксперты и политики тоже плохо понимают, что это такое и почему МВФ считает, что самое лучшее, это девальвация, и как мантру повторяли и повторяют этот лозунг: «Девальвация гривны будет стимулировать рост экономики Украины».

И вот теперь Украина имеет девальвацию гривны более чем в 2,7 раза, но вместо роста экономики имеет падение ВВП больше 17% только за первый квартал этого года.

Почему же рекомендация МВФ, которую так любили и любят хвалить некоторые эксперты и политики, оказалась ошибочной? А может, потому, что в этой рекомендации МВФ скрыта «ошибка», или ,точнее, как говорят ученые, «ошибочная постановка задачи»?

Идея о том, что девальвация национальной валюты положительно влияет на экономику страны, описана во многих американских учебниках по экономике. Целый ряд американских ученых, начиная с конца 19 века, изучали и писали о «целебных свойствах» девальвации национальной валюты. Поэтому нет ничего удивительного в том, что специалисты МВФ, получив образование в США или прочитав книги американских ученых, дают такие рекомендации насчет девальвации национальной валюты.

Согласно экономической теории, девальвация национальной валюты увеличивает доход экспортеров, так как они могут покупать товары дешевле за национальные деньги, а продавать на мировом рынке дороже. В результате это должно стимулировать экспорт страны, а значит, и стимулировать производство продукции в самой стране. А это, в свою очередь, ведет к росту производства, новым рабочим местам, росту заработной платы и вообще к процветанию. Вот так все красиво записано в американских учебниках по экономике.

Но почему же тогда в Украине при таком невероятном росте девальвации гривны не произошел рост экономики? Для этого стоит посмотреть на один очень интересный показатель, а именно — отношение экспорта к ВВП и импорта к ВВП. Эти показатели часто используют аналитики, но явно эксперты МВФ или не хотели или просто не просмотрели эти показатели по Украине.

Согласно данным Мирового банка, экспорт к ВВП Украины составляет 43%, что еще раз показывает, что Украина действительно экспорториентированная страна. Наша экономика во многом живет за счет экспорта и поэтому рост экспорта действительно положительно влияет на ее развитие, и наоборот. Но есть еще один показатель — импорт к ВВП. По Украине этот показатель составляет 52%. Получается, что и импорт очень важен для экономики Украины. Без этого импорта экономике Украины тяжело. А вот в США показатель импорта к ВВП всего 16%, в Китае 20%, в России 23%. Хотя США и является крупнейшим в мире импортером, но экономика США настолько большая, что зависимость экономики США от импорта не критическая, в отличие от Украины.

Вот это и есть главная ошибка специалистов МВФ. Они просто не обратили внимания, что экономика Украины не только экспорториентированная, но и импортзависимая. Поэтому любая девальвация гривны автоматически удорожает импорт и сводит на нет весь «целебный эффект», который так любезно описан в американских учебниках. Можно действительно добиться успеха при девальвации национальной валюты, но если Украина будет иметь свою нефть и газ, как Россия, или громадную экономику потребления, как Китай. Но Украина таких ресурсов не имеет и не может иметь в силу технологических причин.

Поэтому девальвация гривны никак не может стимулировать рост экспорта, а тем более рост экономики. Наоборот, удорожание импорта ведет к тому, что резко падает потребление в Украине, снижается покупательная способность украинцев, и уже не рост экономики, а наоборот, закрытие производств становится реальностью.

Вот так нежелание изучать реальную экономику Украины, постоянное самолюбование и восхваление экономики США как самой лучшей экономики в мире, и привело к тому, что вначале специалисты МВФ дали заведомо ошибочный совет, а правительство Арсения Яценюка, не подумав своей головой, его выполнило.

Результат налицо — обвал экспорта и экономики Украины. А теперь нужны годы, если не десятилетия, чтобы исправить последствия выполнения совета МВФ, если правительство Яценюка не сделает очередную ошибку по указке МВФ.

 

Александр Охрименко, sprotiv.org