Галичина
Друга світова війна, «совіти»
Див. також: Радянська анексія західноукраїнських земель, Українська повстанська армія, Дивізія «Галичина», Виселення українців з Польщі до УРСР та Операція «Вісла»
Під час Другої світової війни, 17 вересня 1939 р. на підставі «пакту Молотова-Ріббентропа» радянські війська вступили на територію Галичини, де було встановлено тоталітарний режим. Розпочалися масові репресії проти місцевого населення. В тюрмах НКВС на Західній Україні з 1939 по 1941 роки відбувалися масові вбивства, катування, четвертування людей тощо.[7][8] Загони НКВС на території Галичини не гребували навіть храмами, використовуючи їх в своїх «цілях»; наприклад, Церква Святої Покрови в Бучачі, де було знайдено решти 148 осіб, в тому числі дітей.
В таких умовах 26 жовтня 1939 р. маріонеткові колгоспно-пролетарські «Народні Збори Західної України» ухвалили рішення про включення Західної України до складу Радянської України. На землях Галичини було утворено 4 області УРСР — Львівську, Станіславівську (з 1962 р. — Івано-Франківська), Тернопільську та Дрогобицьку (у 1959 р. об’єднана зі Львівською).
Здійснювалися чотири масові депортації поляків, українців, білорусів, євреїв, німців, росіян, чехів, вірмен та інших із східних воєводств Речі Посполитої (західних областей УРСР і БРСР).[9]
Приблизно 335 000 польських громадян було виселено в північно-східні регіони європейської частини РРФСР, Казахстан та Сибір і на Далекий Схід.[10][11] Мінімум 198 536 осіб було депортовано із західних областей УРСР:
- лютий 1940 р. — 89 062 осіб (приблизно 84,8% поляків, 13,8% українців, 1,4% євреї та інших) вивезених в північно-східні регіони європейської частини РСФСР (Архангельська область, Комі АРСР, та інші), Сибір та Казахстан;
- квітень 1940 р. — 31 332 осіб (приблизно 70,6% поляків, 25,0% українців, 3,0% євреїв, 1,4% росіян, німців та іншіх) вивезених в Казахстан;
- червень-липень 1940 р. — 67 049 осіб (приблизно 84,6% євреїв, 11,0% поляків, 3,3% українців, 0,4% німців, 0,7% іншіх) вивезених в Сибір і на Далекий Схід,[12] та в північно-східні регіони європейської частини РСФСР (Архангельська область, Вологодська область, Марійська АРСР, та інші);
- травень-червень 1941 р. — 11 093 осіб (більшість українців, а також поляки та інші) вивезених в Сибір і Казахстан.[13][14]
Під час радянсько-німецької війни 1941–1945 рр. Галичина була окупована німецькими військами і 1 серпня 1941 р. її включили до складу Генеральної губернії як окремий дистрикт.
У воєнні роки було змінено західний кордон Галичини. Уклавши договори з Польщею у 1945 р. і 1951 рр., радянський уряд віддав західну частину регіону — (Лемківщину і Надсяння) Польщі.
Жертви НКВС після відходу радянських військ перед збройними силами Третього рейху. Львів, Тюрма на Лонцького, 1941 р.