Галичина

Друга світова війна, «совіти»

Див. також: Радянська анексія західноукраїнських земель, Українська повстанська армія, Дивізія «Галичина», Виселення українців з Польщі до УРСР та Операція «Вісла»

Під час Другої світової війни, 17 вересня 1939 р. на підставі «пакту Молотова-Ріббентропа» радянські війська вступили на територію Галичини, де було встановлено тоталітарний режим. Розпочалися масові репресії проти місцевого населення. В тюрмах НКВС на Західній Україні з 1939 по 1941 роки відбувалися масові вбивства, катування, четвертування людей тощо.[7][8] Загони НКВС на території Галичини не гребували навіть храмами, використовуючи їх в своїх «цілях»; наприклад, Церква Святої Покрови в Бучачі, де було знайдено решти 148 осіб, в тому числі дітей.

В таких умовах 26 жовтня 1939 р. маріонеткові колгоспно-пролетарські «Народні Збори Західної України» ухвалили рішення про включення Західної України до складу Радянської України. На землях Галичини було утворено 4 області УРСР — Львівську, Станіславівську (з 1962 р. — Івано-Франківська), Тернопільську та Дрогобицьку1959 р. об’єднана зі Львівською).

Здійснювалися чотири масові депортації поляків, українців, білорусів, євреїв, німців, росіян, чехів, вірмен та інших із східних воєводств Речі Посполитої (західних областей УРСР і БРСР).[9]

Приблизно 335 000 польських громадян було виселено в північно-східні регіони європейської частини РРФСР, Казахстан та Сибір і на Далекий Схід.[10][11] Мінімум 198 536 осіб було депортовано із західних областей УРСР:

  • лютий 1940 р. — 89 062 осіб (приблизно 84,8% поляків, 13,8% українців, 1,4% євреї та інших) вивезених в північно-східні регіони європейської частини РСФСР (Архангельська область, Комі АРСР, та інші), Сибір та Казахстан;
  • квітень 1940 р. — 31 332 осіб (приблизно 70,6% поляків, 25,0% українців, 3,0% євреїв, 1,4% росіян, німців та іншіх) вивезених в Казахстан;
  • червень-липень 1940 р. — 67 049 осіб (приблизно 84,6% євреїв, 11,0% поляків, 3,3% українців, 0,4% німців, 0,7% іншіх) вивезених в Сибір і на Далекий Схід,[12] та в північно-східні регіони європейської частини РСФСР (Архангельська область, Вологодська область, Марійська АРСР, та інші);
  • травень-червень 1941 р. — 11 093 осіб (більшість українців, а також поляки та інші) вивезених в Сибір і Казахстан.[13][14]

Під час радянсько-німецької війни 19411945 рр. Галичина була окупована німецькими військами і 1 серпня 1941 р. її включили до складу Генеральної губернії як окремий дистрикт.

У воєнні роки було змінено західний кордон Галичини. Уклавши договори з Польщею у 1945 р. і 1951 рр., радянський уряд віддав західну частину регіону — (Лемківщину і Надсяння) Польщі.

Жертви НКВС після відходу радянських військ перед збройними силами Третього рейху. Львів, Тюрма на Лонцького, 1941 р.

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.